11 почесних громадян Тернівки

Місто Сонця і Тепла

Населений пункт Тернівка виник у 1775 році. Містом Тернівка стала у 1976 році. Територія міста становить 1761 га. Чисельність населення станом на 01.01.2012 року — 29,0 тис. осіб. Середній вік жителів 31,6 року.

Тернівка — місто обласного підпорядкування, якому підпорядковане с. Зелена Долина. Розміщене місто на сході Дніпропетровської області, за 20 км на схід від м. Павлограда. Відстань до обласного центру — 100 км.

На території міста розташовані дві шахти «Тернавська» і «Західно-Донбаська» — виробничі структурні підрозділи ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Більшість працездатного населення міста працюють на підприємствах вугільної промисловості. Тернівка — місто Сонця і Тепла, в числі перших в Західному Донбасі розпочало давати вугілля Батьківщини і зігрівати її. Місто — трудівник. Місто — шахтар. Місто — майбутнє, місто надій.

Тернівка має багатовікову історію і свої традиції, славиться та пишається досягненнями мешканців міста. 11 з них стали почесними громадянами Тернівки.

Рішенням Тернівської міської ради №350- ХХ/ХХІV від 07.09.04 звання «Почесний громадянин міста» присвоєне чотирьом тернівчанам

Іван Миколайович Дзюбанов (1920—2005)

З 1953 року працював директором Тернівської семирічної школи. З 1973 року — директором середньої школи. За роки його роботи в школі зроблено дуже багато для того, щоб життя, навчання дітей було цікавим, творчим і корисним на благо суспільства і батьківщини. З 1992 року очолював Раду ветеранів Великої Вітчизняної війни. Де б І. М. Дзюбанов не працював, всі свої сили і енергію віддавав людям і місту.

Михайло Павлович Уманенко (01.11.1934—25.02.2007)

Багато років працював директором шахти «Самарська». Під його керівництвом підприємство з року в рік успішно виконувало виробничі завдання і набуло звання «Підприємство високої культури». За високий рівень керівництва колективом М. П. Уманенко нагороджений орденами: «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора, знаком «Шахтарська Слава» трьох ступенів.

Анатолій Васильович Путря (26.03. 1928—19.012013)

Працював на шахті «Західно Донбаська» — За період роботи його бригада завжди посідала передові місця. За значний особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, за довголітню сумлінну працю А. В. Путря нагороджений орденом Леніна і відзнаками держави: «Почесний шахтар», кавалер 3 ступенів «Шахтарської Слави».

Анатолій Григорович Разводов (18.09.1947—28.05.2007)

Директор шахти «Самарська» ДХК «Павлоградвугілля».

З січня 1996 року по грудень 1998 року — генеральний директор ДХК «Павлоградвугілля». З грудня 1998 року повернувся на посаду директора шахти імені М. І. Сташкова, де працював з січня місяця 1983 року (з дня пуску шахти в експлуатацію). Заслужений шахтар України, кандидат технічних наук, член академії інженерних наук України, лауреат Державної премії України 1998 року.

Рішенням Тернівської міської ради №529-ХХІХ/ІV від 15.09.05 звання «Почесний громадянин міста» присвоєне 7 особам.

Анатолій Михайлович Трачук (13.09.1945 року)

Після закінчення технікуму працював на шахті «Тернавська», де пройшов шлях від помічника начальника дільниці до директора шахти.

З 1988—1998 рр. директор шахти «Тернавська». Нагороджений медаллю «Заслужений шахтар України» (1996 р).

Вагомий внесок вніс у соціальний та економічний розвиток міста. Займався будівництвом дитячого парку, ремонтом доріг та благоустроєм закріпленої території.

Анатолій Віталійович Шміголь (народився в 1934 році).

В Західному Донбасі з вересня 1963 року, з дня пуску шахти «Західно-Донбаська» №1 — гірничий майстер, начальник дільниці.

З 1967—1968 рр. — начальник зміни, начальник Південного крила шахти «Тернавська», голова шахтного Комітету. 3 1968—1972 рр. був головним інженером шахти, а з 1972—1975 директор шахти «Тернавська».

З квітня 1975 по 1996 рік — директор з виробництва, технічний директор, генеральний директор виробничого об’єднання «Павлоградвугілля».

З 1996—2000 рр. — технічний директор ВО «Павлоградвугілля».

З грудня 2002 року по серпень 2004 року директор шахти «Тернавська».

Нагороджений орденами:

лауреат державної премії України 1998 року,

заслужений шахтар України.

Лідія Петрівна Молошна (2.01.1953 року).

В 1970 році вступила до Дніпропетровського державного університету, який закінчила в 1976 році отримавши спеціальність «Філолог, викладач російської мови і літератури». Працює в Юр’ївській середній школі за фахом та організатором позакласної роботи. В 1977 році обрана секретарем, начальником відділу молоді і студентів Павлоградського райкому комсомолу. В 1980 році призначена інструктором відділу пропаганди і агітації Павлоградського райкому партії. В 1983 році була призначена директором Тернівського міського будинку піонера.

23 квітня 1987 року обрана заступником голови виконкому міської ради народних депутатів. 2 грудня 1987 року Л. П. Молошна обрана головою міської ради народних депутатів.

Не можна не відмітити значного вкладу Л. П. Молошної в розвиток міста. Адже саме в цей період Тернівка набула статусу міста обласної підпорядкованості (раніше м. Тернівка була підпорядкована м. Павлограду). Також в цей час швидкими темпами відбувався соціальний та побутовий розвиток міста. Було введено в експлуатацію середню школу №7, дитячий
садок, торговельний центр «Маяк». Протягом цього періоду було
збудовано і введено в дію багато житлових будинків. Діти нашого міста отримали великий та красивий Дитячий парк, в якому і по цей час із задоволенням відпочивають і діти з батьками, й інші мешканці міста. Було заплановано та розпочато реконструкцію вулиці Пушкіна. Було проведено заміну ліній електропередач, які до цього періоду були тимчасовими та зазнали значного фізичного зносу, в зв’язку з чим в місті часто траплялись перебої з енергопостачанням.

У 1992 році Л. П. Молошну було переведено на роботу до Пенсійного фонду України, з того часу вона й очолює колектив управління Пенсійного фонду України у Тернівці.

Петро Петрович Башкатов (народився 28 лютого 1942 р.)

У 1964 році поступив на роботу на шахту «тернавська», де працював машиністом гірничих машин, електрослюсарем, механіком дільниці, начальником зміни. В 1901 році нагороджений медаллю «За трудові заслуги». В 1987 році присвоєно звання “Почесний шахтар”. З 1989 – 1994 р. вибирався головою профспілки шахти «Тернавська».

У 1994—2002 р. був головою Тернівської міської ради. За цей період проводив велику роботу по оновленню міста. Особливо великий вклад вніс в розвиток житлово-комунального господарства: проведено реконструкцію вул. Харківська; проведена газифікація приватного сектору; змонтовано АТС-7, станції С-32 на 5 тис. номерів; введено в експлуатацію 40-квартирний, 30-квартирний житлові будинки; займався водопостачанням міста Тернівка.

Григорій Іванович Марков (народився 2.10.1946 року).

З 1965—1967 рр. після закінчення училища працював на шахті «Степова».

З 1967—1973 рр. навчався в гірничому інституті м. Дніпропетровська.

З 1974 р. працював на Центральній збагачувальній фабриці «Павлоградська» слюсарем й парторгом.

З 1975—1976 рр. займав посаду заступника голови селищної ради сел. Тернівка. З березня 1976 — голова селищної ради. З червня 1976—1985 рр.

голова міської ради м. Тернівка.

З 1986 по 2005 рік працював директором енергоуправління ДХК «Павлоградвугілля».

Під його безпосереднім керівництвом в місті здані в експлуатацію: 3, 4, 12, 15 мікрорайони, дитячі сади «Джерельце», «Рукавичка», «Веселка», середні школи №5, №6, пам’ятник загиблим воїнам, побудовані соціальні та побутові заклади міста, здана в експлуатацію шахта «Дніпровська», «Західно-Донбаська», «Сташкова», «Героїв Космосу».

Г. І. Марков був депутатом п’яти скликань.

Нагороджений:

Кавалер «Шахтарської слави» III ступенів,

Заслужений раціоналізатор СРСР.

Олександр Васильович Дубровський (народився 23 березня 1956 року).

У 1975 році почав працювати на шахті «Тернавська». Працював електрослюсарем, гірничим робітником, комсоргом шахти «Тернавська», начальником зміни, парторгом. Отримав нагороду «Шахтарська Слава» 3-х ступенів.

З 1990—1994 рік був головою виконавчого комітету Тернівської міської ради.

Євген Михайлович Пономарьов (народився 21.10.1930).

У Західному Донбасі з травня 1368 року. З 1975—1989 — генеральний директор виробничого об’єднання «Павлоградвугілля».

Вніс вагомий внесок в розвиток шахтар­ського міста Тернівка: проведена газифікація міста, створено дорожнє-ремонтне управління, яке утримувало на своєму балансі всі дороги, побудований водогін Дніпро-Західний Донбас. Під час його безпосереднього керівництва були створені умови надання матеріальної допомоги вугільними підприємствами на соціально-економічний розвиток міста Тернівки. Створені належні умови для мешканців міста, введені в експлуатацію новий житловий фонд, а також дитячі дошкільні заклади.

Нагороджений:

- орденами «Знак пошани» і Трудового Червоного Прапора Жовтневої революції,

- Знаком «Шахтарської Слави» 3-х ступенів.