Алексєєнко Іван Мартинович

Купець першої гільдії. Гласний Катеринославської міської Думи. Благодійник. Торгівля залізом у Катеринославі зади була справою, що приносила добрий прибуток. Найстаріша була заснована у 30-ті роки XIX ст. і належала купцеві Мартину Алексєєнко. Його магазин залізної торгівлі був у самому центрі міста, на Проспекті. Патріарх купецтва міста. Слово його - вірний вексель, порада - закон. Тому й обрало його міське товариство спочатку гласним міської Думи (1854 p.), a потім запропонували посаду міського голови - але Мартин Олексійович вирішив, що торгові справи для нього важливіші. Було у нього два сина - Іван і Михайло.

Старший син Іван, успадкувавши торгову справу батька і досягши у ній великих успіхів, став купцем першої гільдії і одним з найбагатших мешканців міста. В пам'ять про батька і матір, Анну Яківну, побудував він приміщення богадільні для старих жінок на 30 осіб і утримував її за свій рахунок (по вул. Короткій, 22, тепер вул. Чичеріна).

Було у нього 10 будинків, серед яких 7 у самому центрі - у Старогостинному ряду на Проспекті (нині на цьому місці ЦУМ), на вулиці Троїцькій і Первозванівській (нині Красна і Короленко).

Тут були його магазини оптової і роздрібної торгівлі залізом. Жив він на вул. Каретній у б.№3 (нині вул. Челюскінців). У 1891 р. влаштував перший приватний телефон у місті - між магазином і будинком на відстані 1/4 версти. У 1893 році його вперше обирають гласним міської Думи, а потім ще у 1897, 1901, 1905, 1909 роках. Тобто майже 20 років був він «батьком» міста. Засідання Думи відвідував старанно, виступав рідко, але коли говорив, до його пропозицій прислуховувались.

Своїх дітей у Івана Мартиновича не було. Багато грошей жертвував він на розвиток і утримання учнів міської жіночої гімназії і комерційного училища, членом Піклувальної Ради яких він перебував чимало років. Помер 15 червня 1910 року. Похований у огорожі Троїцької церкви, старостою якої він був багато років.

Через рік Надія Іванівна, дружина І. М. Алексєєнко, передала міській Думі його заповіт, згідно якого у 1912 році були побудовані дитяча лікарня і амбулаторія (нині це приміщення дитячої лікарні №3 імені проф. Руднева) на пр. ім. О.С Пушкіна за кошти родини. Капітал «імені Н.І. Алексєєнко» був найбільшим, із пожертвуваних місту, і складав понад 750000 карбованців. Дитяча лікарня отримала ім'я Алексєєнка. За рішенням міської Думи вулиця Каретна була перейменована на Алексєєнківську (нині вул. ім. Челюскінців), а на честь його жінки Надії Іванівни вулицю Коротку перейменували у Надеждинську (нині вул. Чичеріна).