Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Сб, 23 листопада 2024
07:23

ПРО МІСТО

Коновалов Дмитро Петрович



Хімія – одна з тих наук, для якої Катеринослав був і є благословенним містом. Тут вчилися, працювали, створювали свої наукові напрями та школи багато хто з видатних вітчизняних хіміків. Одним із них був знаменитий фізико-хімік Дмитро Петрович Коновалов. Народився він у селі Іванівка (за деякими джерелами – Іванівці) Катеринославської губернії у родині дворянина, виборного судді Петра Антоновича Коновалова, який мав у цьому селі маєток.

Батько, на жаль, пішов з життя рано – коли Дмитрові виповнилося 9 років, і мати залишилась з сімома дітьми. Дмитро отримав спочатку домашню освіту, а з 10 років почав вчитися у Катеринославській гімназії. Тут він захопився хімією і фізикою і у 1873 р. закінчив гімназію з золотою медаллю. В атестаті зрілості особливо було відзначено його успіхи з фізико-математичних наук. Безсумнівно, що бурхливий промисловий розвиток Катеринославщини, що відбувався у той період, вплинув на вибір майбутньої професії, зроблений Дмитром Коноваловим. Він їде до Петербургу (оскільки гірничий інститут був лише там) і стає студентом заводського відділення. Вивчення металургійних процесів вимагало доброго знання хімії, а це був саме той предмет, який Дмитро Коновалов полюбив ще в гімназії.

У 1878 р. він закінчує гірничий інститут за першим розрядом і його прізвище, як найкращого випускника, заноситься на мармурову дошку в актовому залі інституту. Він знає значно більше, ніж його однокурсники з хімії, простудіював ретельно «Основи хімії» Д.І. Менделєєва, але відчуває все ж таки недостатність теоретичних знань з хімії Його шлях лежить до Петербурзького університету, де він вчиться як вільний слухач на фізико-математичному факультеті до 1880 р. Протягом двох років він за власним вибором вивчає ті предмети, які, на його думку, конче потрібні для його подальшої діяльності.

Тут він починає працювати як хімік-дослідник в лабораторії О.М. Бутлерова. І хоча тематика досліджень молодого фізико-хіміка лежала в руслі досліджень Д.І. Менделєєва, але, як вказується в статті «дослідницьку експериментальну школу Коновалов пройшов у Бутлерова». Молодий вчений потрапив в атмосферу наукових пошуків, наукових дискусій, зокрема, між Бутлеровим та Менделєєвим, став за рекомендацію О.М. Бутлерова членом Російського фізико-хімічного товариства. Як потім згадував сам Д.П. Коновалов «Від перших же днів я зрозумів, що знайшов те, що мені було потрібно. Я потрапив в організовану для досліджень школу, в якій ми могли вільно спостерігати, як «роблять» науку». Але скоро й сам Д. Коновалов почав «робити» науку. У 1880 р. виходить його перша наукова праця з нітрування вуглеводнів жирного ряду.

За порадами Бутлерова та Менделєєва Д.П. Коновалов вирушає (власним коштом) до лабораторії професора фізики Кундта у Страсбурзі. Він висловив бажання займатися проблемами пружності пари розчинів і вже у 1881 р. опублікував у двох номерах журналу «Wiedemans Annalen» дві зі своїх вирішальних праць із цієї тематики. Тут він отримав ступінь доктора філософії та магістра природничих наук Страсбурзького університету.

Повернувшись до Росії Д.П. Коновалов продовжив дослідження з пружності пари розчинів, працюючи з 1882 р. асистентом з аналітичної хімії у М.О. Меншуткіна. У 1884 р. захистив магістерську дисертацію «Про пружність пари розчинів», яка була опублікована у ЖРФХО та вийшла окремим відбитком. Ця праця перевидавалася ще двічі (1909 та 1928 рр.) і саме в ній були сформульовані ті положення, які увійшли в науку як «закони Коновалова». Закони Коновалова стали основою теорії розчинів і сучасної техніки розділення рідинних сумішей перегонкою. Фактично він створив теоретичні засади фізичної хімії. Як елементу вчення про рівновагу з виходом на хімічну термодинаміку.

Через рік Д.П. Коновалов захищає докторську дисертацію – «Роль контактных действий в явлениях диссоциации», в якій він вперше вводить поняття «активної поверхні», яке надалі зіграло важливу роль у розвитку теорії гетерогенного каталізу та хімічної кінетики. Надалі (1900 р.) розвинув уявлення про критичний стан в системах рідина – рідина, з’ясувавши області гомогенності цих систем та у мови їх розшарування. Теорія хімічної технології базується на цих результатах, зокрема такі її розділи як вчення про тепло і масо передачу, ректифікація, дифузійні процеси у системах рідина – рідина і т.п. Д.П. Коновалов також сформулював уявлення про автокаталіз (1886–1888) й на рік раніше за В.Ф. Оствальда (1887) вивів формулу для визначення швидкості автокаталітичних реакцій.

З 1886 по 1907 р. Д.П. Коновалов працює професором Петербурзького університету, З грудня 1903 по червень 1905 рр. перебуває на посаді директора Петербурзького гірничого інституту.

З 1907 р. починається його кар’єра як урядового чиновника. Він стає у 1907 р. директором Гірничого департаменту, з 1908 по 1915 рр. перебуває на посаді товариша (заступника) міністра торгівлі і промисловості. Наприкінці 1915 р. він повертається до наукової діяльності, працює професором Петроградського технологічного інституту.

Рідне місто Катеринослав він не забував ніколи. Наприклад, М.П. Чабан наводить такий цікавий момент з життя Д.П. Коновалова. У підзаголовку його дисертації написано: «Вступна дисертація математичного і природничого факультету університету кайзера Вільгельма в Страсбурзі на здобуття ступеня доктора, представлена Дмитром Коноваловим з Катеринослава в Росії». Він неодноразово бував у Катеринославі: для ознайомлення з навчальним процесом у вищому гірничому училищі (1904), для участі та відкриття південноросійської сільськогосподарської, кустарної та промислової виставок (влітку 1910 р.) тощо.

Тому не дивно, що коли почалися революційні події він приїздить до Катеринослав і обіймає посади професорів Катеринославського університету і Катеринославського гірничого інституту. Д.П. Коновалов брав активну участь у відбудові хімічної промисловості України, працював директором Науково-дослідного хіміко-енергетичного інституту у Катеринославі (1919–1922 рр.). Збереглася бувальщина відносно того, що, вислухавши промову видатного хіміка Л.В. Писаржевського (останній також працював у цей час у Катеринославі) щодо ролі електронів в хімії, Д.П. Коновалов вигукнув: «Да Вы, батюшка, собственными глазами видите эти ваши электроны!».

Коли в Україні університети були перетворені на Інститути народної освіти, що негативно вплинуло на розвиток наукової діяльності, Д.П. Коновалова було запрошено до Ленінграда на посаду директора Головної палати мір і ваги. Вчений дав згоду. Але від’їзд із Катеринослава був досить скандальним. Керівництво не хотіло відпускати відомого вченого, мотивуючи це значимістю тих досліджень, які він здійснював. Врешті решт Д.П. Коновалов все таки виїхав до Ленінграда. Але в місцевій пресі з’явилися навіть статті, в яких цей від’їзд називали дезертирством.

Надалі Д.П. Коновалов працював президентом вище зазначеної організації та професором Петроградського технологічного інституту. Обіймав багато інших посад, зокрема, з 1923 по 1926 та з 1927 по 1928 рр. він – президент Російського фізико-хімічного товариства, у 1926 р. обраний членом Колегії Вищої ради народного господарства СРСР, з 1926 по 1928 рр. – член міжнародного комітету мір і ваги.

Має багато відзнак за свою наукову діяльність. Так, у 1914 р. РФХТ присудило Д.П. Коновалову першу Велику премію ім. Д.І. Менделєєва «За сукупність досліджень в галузі розчинів і за науково-педагогічну діяльність». З 1923 р. він – дійсний член АН СРСР. Був обраний також почесним членом Лондонського хімічного товариства. Створив власну школу фізико-хіміків.

Варфоломій Савчук
copyright © gorod.dp.ua
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.

Про проект :: Реклама на сайті