Микола Вакуленко з Широкого мандрує хвилями радіоефіру

Шанс поспілкуватися з королівською особою

Шлях до радіоаматорства Миколи Степановича був таким же, як і багатьох його однолітків. Юнак із с. Ленінське Апостолівського району спочатку слухав радіо, зацікавився транзисторами та діодами, а згодом власними руками виготовив детекторний приймач. А потім дійшла черга й до передавача. Спершу спілкувався в ефірі з радіохуліганами, а потім долучився до когорти дисциплінованих радіоаматорів.

Нині Микола Степанович — член Криворізького відділення Ліги радіоаматорів України. Вона функціонує на базі міського радіоклубу й об’єднує понад 800 членів різного віку та професій: від простого слюсаря до професора, доктора наук.

Він твердо переконаний, що любительський радіозв’язок ніщо не замінить, адже це романтика, подорож не виходячи з власної кімнати, живе спілкування. Ніколи не знаєш, на кого натрапиш в ефірі. Твоїм співрозмовником може виявитися близький сусід, а може — людина з далеких островів чи, якщо пощастить, хтось із знаменитостей. Адже затятими радіолюбителями були: король Йорданії Хусейн I, король Марокко Хасан ІІ, король Іспанії Хуан-Карлос І та його сестра Маргарита, королі Саудівської Аравії Сауд, Фейсал, Фадх, султан Оману Кабус бен Саїд, президент Чилі Августо Піночет, президент Італії Франческо Коссіга, прем’єр-міністр Індії Раджив Ганді, Генеральний секретар ООН У Тан, фізик, лауреат Нобелівської премії Джозеф Тейлор-молодший, мандрівник і полярний дослідник Дмитро Шпаро, мандрівник, письменник, художник Федір Конюхов, кіноактор Марлон Брандо, український футболіст Сергій Ребров, музикант Джо Волшес, співавтор знаменитого хіта «Hotel California» та інші.

QSL- картка — нагорода за наполегливість

У всіх аматорів є мрія — вийти на зв’язок з якомога більшою кількістю країн. Наразі таких країн і територій у світі зареєстровано близько 338-ми. Документальне письмове підтвердження проведення сеансу радіозв’язку між двома радіоаматорами — це QSL-картка. Вони — як медалі для військового, доказ досягнень радіоаматора і є підставою для присвоєння дипломів та інших нагород. Якщо раніше всі картки розміром з поштову листівку були паперовими, останнім часом поширення набувають електронні. Так звані QSL-картки пересилаються електронною поштою. Їх можна самостійно роздрукувати.

На QSL-картках зазначаються позивні обох операторів, час і дата контакту, використана радіочастота (принаймні діапазон), вид модуляції, якість прийому, дані про місце розташування радіостанції. Крім того, може вказуватися додаткова інформація: характеристики антени і приймально-передавальної апаратури, умови зв’язку тощо.

Микола Степанович може похвалитися тим, що має QSL-картки — підтвердження зі 131 країни, ще зі 133-х країн і територій очікує надходжень. В його колекції картки від Антарктичної експедиції на станції Академіка Вернадського, від Антарктичних експедицій норвежців та англійців, з Нової Зеландії, Японії, США, Африки, європейських країн. Тут нема особливих проблем, бо там багато добре технічно оснащених радіостанцій. Значно цікавіше вийти на зв’язок з архіпелагом Чагос в Індійському океані, Маврикієм, Мальдівськими островами тощо. Складніше з тими територіями, де нема постійно працюючих радіоаматорів. Інколи роками доводиться чекати виїзду радіоекспедицій. Тоді в ефірі твориться щось неймовірне. Сотні, тисячі радіоаматорів намагаються зв’язатися з такими позивними і коли тобі відповіли – відчуваєш справжнє задоволення. Адже за таких умов фортуна посміхається тому, в кого міцніші нерви, хто більш наполегливий.

Як розповідає Микола Вакуленко, коли радіоаматори виходять на зв’язок, вони насамперед повідомляють своє ім’я, звідки вони, спілкуються про погоду. Тут є певні обмеження — не можна обговорювати політичні теми, питання релігії та ті, що пов’язані з комерційною діяльністю. Офіційна мова спілкування — англійська, також можна використовувати азбуку Морзе. Ще застосовуються спеціальні коди. Наприклад, цифра 73 означає, що вам передають найкращі побажання, 88 — любов і поцілунок, якщо оператор жінка, 99 — єдина неввічлива фраза, що означає «не хочу з вами працювати».

За Радянського Союзу існував перелік держав, з якими не можна було виходити на зв’язок. Це Ізраїль, Чилі, Китай, Албанія. За порушення могли відібрати ліцензію на роботу в ефірі на півроку або рік.

Завжди готові прийти на допомогу

Радіоаматори надають серйозну допомогу як спеціальним службам, так й окремим громадянам. Так було, пригадує Микола Степанович, під час повені в Кримську або аварійної посадки літака. Для всіх радіоаматорів справою честі є допомогти в стислі терміни розшукати людину в зоні лиха і повідомити рідним, що вона жива. Передача погоди, допомога водіям-далекобійникам в період негоди теж звична справа для закоханих у радіо.

Щоб працювати в ефірі, необхідно здати на категорію й отримати дозвіл. Початкова четверта категорія дає право працювати в діапазоні 160 метрів передавачем з малою потужністю в 10 ват. Отримуючи вищі категорії, дістаєш змогу працювати в інших діапазонах, право на передавачах більшої потужності, що дозволяють встановлювати зв’язок з найвіддаленішими місцями на планеті. Але для цього треба вдосконалюватися: вивчати азбуку Морзе, цікавитися англійською тощо.

Регулярно проводяться змагання, суть яких полягає в тому, щоб за певний час встановити радіозв’язок з аматорами якомога більшої кількості країн та територій, а потім документально підтвердити. У разі перемоги отримуєш визнання в середовищі любителів радіо, пам’ятний диплом, а в міжнародних змаганнях — ще й солідні винагороди.

Не можу втриматися від запитання про ставлення до захоплення членів родини. Стосовно дружини Микола Степанович висловлюється дипломатично: «По різному, але намагаюся не зловживати». А ось син та донька цілком поділяють хобі свого батька. Хто знає, може невдовзі й вони помандрують хвилями ефіру.

Чимало експертів передрікають поступову смерть радіо, яке поступиться новим Інтернет-технологіям. Проте романтики-радіоаматори цим не переймаються. Микола Вакуленко продовжує свої захоплюючі мандри хвилями ефіру.