Коників у петриківському стилі виготовляє Микола Носуля

Микола Носуля різьбить ложки, ковші тощо в центрі народного мистецтва «Петриківка» (очолює центр народний художник України Андрій Пікуш).

— На нашому підприємстві, — розповів пан Микола, — маємо свій токарний цех, де виготовляється різноманітна продукція, — тарілки, вази й багато чого іншого. У нас декілька токарів, які все це виготовляють. Я безпосередньо займаюся не токарством, а різьбою. На підприємстві працюю одинадцятий рік шофером. Їжджу по всіх виставках. А у вільний від поїздок час займаюся різьбленням.

Спочатку Микола Носуля просто спостерігав за роботою хлопців-токарів, а потім було цікаво спробувати щось виготовити самому. Потрошку-потрошку набив руку, приловчився.

— У нас у сім’ї, до речі, ніхто не займався петриківським розписом, батьки — колгоспники. А я ось цим захопився саме тоді, як прийшов на підприємство.

Були тяжкі часи на початку 2000-х років, коли з роботою були проблеми.

— Як Ви сприйняли звістку про визнання петриківського розпису нематеріальною культурною спадщиною людства?

— Це дуже приємно й почесно.

— А у Вас які плани?

— Зараз є таке хороше діло як Інтернет. Гортаю й дивлюся, що люди роблять по різних галереях. Хочеться й собі придумати щось своє, не схоже на інше. Не хочеться когось повторювати. А ще є на підприємстві чоловік, який займається саме різьбою. Звуть його Анатолій Яненко — йому 44 роки. Він ріже церковні врата, обрамлення для ікон. Уже виготовив повністю іконостас для церкви в Дніпропетровську. І зараз у Петриківці відновлюється так звана «біла церква» і там збудували дерев’яну церкву. Анатолій вже зробив основне — царські врата, кіоти, все для іконостаса. Це його робота. Анатолій найбільше пропрацював токарем. І з того, що робиться, більше половини — то справа його рук. Завдяки йому і я почав займатися цією справою. Це він навчив мене ложки вирізати. Тож я його вважаю своїм учителем. До речі, спілку народних майстрів України очолює наш земляк ложкар Євген Шевченко. Я був у музеї просто неба в Пирогові й там зустрічався з ним.

«Лугом іду, коня веду»

— Зараз у нас саме пік сезону. Наступає Рік Коня, — розповідає Микола Носуля. —Ми ріжемо фігурки коней. Вони десь 22—25 сантиметрів завдовжки й 18—20 сантиметрів заввишки. Стоять на декоративній розписаній підставочці. Фігурки коня робляться під замовлення й розписані петриківським розписом. На ці фігурки великий попит. Оскільки в мене менше досвіду, я простіші варіанти виготовляю. А ось Анатолій — складніші. Він і вимог анатомії дотримується, як скульптор. Коні зображені в різних позах — і просто на підставці й такі, що дибки стали. Дуже гарні речі.

Поговорили ми й із самим Анатолієм Миколайовичем Яненком. З осені взявся він за виготовлення фігурок коней. І вже виготовив їх понад десяток. Чужими ідеями не користується, підключає власну уяву, або, як кажуть у народі. «бере з голови». На цьому підприємстві майстер працює з 2002 року.

Пару років тому Анатолієм виготовлений іконостас для Святодухівського храму в селищі Шевченка на території Дніпропетровська. А другий іконостас призначається для дерев’яного храму Петра й Павла на території собору Різдва Богородиці в самій Петриківці.

Саме церковна різьба — його улюблена. Це — для душі. Сам майстер — людина не багатослівна. Тому ми попросили сказати про нього декілька слів директора центру народного мистецтва «Петриківка», народного художника України Андрія Андрійовича Пікуша.

— Це — провідний наш різьбяр, токар, столяр, людина, яка володіє всіма техніками обробки дерева — ручної різьби, токарної, столярної роботи. Оце зараз, напередодні Року Коня він зробив серію скульптурних коней у дереві. Щороку ми робимо щось таке, пов’язане з календарями, відгукуючись на попит. Наприклад, у попередні роки ним був виготовлений наш український дракон — Змій Горинович. Анатолій запропонував дуже цікаві варіанти з нашої міфології. Яненко й прекрасні скрині виготовляє — великі й маленькі.

Формально на різьбяра він не навчався. Але має природний дар, відчуває матеріал, смак гарний має. До того ж він — людина працелюбна, енергійна, у нього добре йде все, за що не візьметься. Анатолій виготовляє ковші, коряки, скульптурні речі, скрині, різноманітні шкатулки, меблі, журнальні столики. Безмежне різноманіття його продукції.