Ірина Позняк з Новомосковську присвятила себе аеродизайну

«Та тобі ж і шкарпеток не залатати!»

Маленька Іринка народилась на Сумщині, у сім’ї військових. До школи маленька пішла на Далекому Сході, та надовго там не затрималась. Повернувшись до рідної України, Іринчина родина пустила коріння в Новомосковську, на Дніпропетровщині. Одинадцятирічну доньку військового було перевели до школи №8, де товариська й дотепна Іринка здобула безліч друзів і швидко стала своєю в новому класі. Майбутня майстриня вчилася старанно, чим несказанно тішила вимогливих батьків. Проте єдиний предмет усе ж таки ніяк не корився — хоч плач!

— На уроках трудового навчання, — згадує Ірина Позняк, — усе йшло не вряди-годи.

Чи то вчителька прикладних мистецтв була занадто прискіпливою, чи то не вгледіла в дівчинці родзинки, та якось вигукнула спересердя: «Іринко-Іринко!Та тобі ж і шкарпеток чоловікові НІКОЛИ не залатати!».

Закінчивши школу, Ірина вступила до Дніпропетровського національного університету. Вона обрала серйозну професію — учитель географії. На творчості Ірина поставила хрест.

Наука давалася легко. В особистому житті все склалося вдало. Надійний батьківський тил залишався непорушним. Майбутня вчителька географії носила під серцем маленьке диво.

— Я людина творча. Творча й динамічна. Стояти на місці — то не про мене! Здобувши вищу освіту, я вирішила, що слід рухатися далі,— розповідає вона. Тим часом синочок Сашко підростав. Піддатися спокусі мистецтва молодій мамі не вистачало духу, а гроші були не зайвими. Ірина, влаштувавшись секретарем у приватній фірмі, згодом отримала підвищення й працювала офіс-менеджером. Невдовзі кмітливій і сумлінній Ірині запропонували посаду бухгалтера в цій же компанії.

Життя могло б і далі бути чорно-білим

Ірина не довго раділа підвищенню. Адже робота зовсім перестала приносити радість. Суцільні цифри й розрахунки заповнювали її всесвіт, забарвлюючи життя в чорно-білі відтінки. Ірина задихалася. Ковтком свіжого повітря став крок назустріч мрії. Попри страхи й нерішучість Ірина у вільний від роботи час опанувала мистецтво манікюру.

— Наявність елементів малюнку, декорування, дизайнерська лінія — ось що привабило мене найбільше, — підкреслює майстриня.

Нарешті впевнилася, що шкарпетки — то може й не її коник, та на дещо вона все ж таки здатна. Клієнтки були в захваті від Іринчиних чарів над їхніми нігтиками. Маленький успіх підштовхнув до рішучих дій.

Ідея зріла поступово. Потенційна бізнес-леді іще не знала слова «Аеродизайн» та вже робила несміливі спроби скомпонувати кульки. Майбутні звершення здавалися недосяжними. Але, як кажуть — випадковості не випадкові. Доля звела Ірину з однокурсницею Юлією, яка вже рік поспіль займалася справою, яка так до смаку прийшлася нашій героїні. Подруга підтримала її в починаннях: укріпила волю до перемоги, на власному прикладі продемонструвала, що все можливо, і підказала, де замовити кульки.

«Скільки ж їх луснуло!..»

Вдома окрилену Ірину підтримали, найбільш за всіх — чоловік. Робота закипіла. Кульки слід замовити, підібрати, закріпити чи скрутити, звести з них арку або квітку, або навіть Спанч-Боба.

— Скільки ж їх луснуло, — пригадує з посмішкою Ірина, — одна за одною! Я тоді ще дивувалася: якийсь бізнес збитковий.

Та все прийшло з досвідом. Тепер на виготовлення фігурки, яка запалить посмішки на радісних обличчях адресантів, майстриня витрачає кілька годин. Кульки більше не лопаються. Вже як півтора року.

Бізнес Ірини сформувався не так давно, проте вже набрав неабияких обертів. Нудне й холодне приміщення в компанії повітряних куль радісної колірної гами перетворюється на врочисту залу за лічені секунди. Легко й невимушено вони заповнюють порожній простір своїм розкішним блиском.

Справа пішла. Послуги Ірини Позняк досить затребувані. По-перше, повітряні кулі — це невід’ємна частина будь-якого весільного торжества. Кулями прикрашається святковий зал, весільний кортеж, кулі запускають у небо. По-друге, кулями прикрашають різні вечірки, дискотеки, банкетні зали. По-третє, їх використовують під час відкриття різноманітні компанії, магазини, держустанови. Ви напевно не раз бачили, як вхід магазину, що відкривається, завішують десятками різнобарвних кульок. Серйозними клієнтами можуть стати дитячі та спортивні установи — дитячі садки, школи. Адже різноманітні святкові заходи тут не рідкість. Крім того, аеродизайн часто замовляють приватні клієнти для оформлення днів народжень, ювілеїв, річниць і навіть романтичних побачень. Клієнти Ірини — переважно жінки, але й серед чоловіків зустрічаються романтичні натури.

Тепер роботи, хоч відбавляй. До справи долучається маленький Сашко. Він уже закінчує дев’ятий клас і є надійною опорою батькам. Каже, що по маминих слідах, мабуть, не піде, оскільки прагне віднайти себе у світі самостійно. У цьому він схожий на Ірину.

Сама ж аеродизайнерка впевнено будує плани на майбутнє. Ірина збирається відвідати семінари й заходи з удосконалення її майстерності, обмінятися досвідом із колегами. Вона мріє створити власну агенцію свята.

— Прагну підкорити нові горизонти: не лише прикрашати свято, а й створювати його, і дарувати новомосковцям. Яких би масштабів не досягла моя справа, я залишуся вірною своїм першим клієнтам — землякам!

У решті-решт жінка відчуває себе важливою, потрібною й успішною.

І Бог із ними, із тими шкарпетками!