Волонтер Девід Фокс вчить новомиколаївських дітей англійської і грає у місцевому «Локомотиві»

Про євроклуб, волонтерів та плідну співпрацю

Та це буде потім. А поки що він ось уже півроку вчить новомиколаївських школярів усній англійській мові, щодня відкриваючи і щось нове в новій для себе країні.

Новомиколаївська ЗШ №1 ось уже майже чотири роки співпрацює з Корпусом миру. Спочатку тут працював євроклуб, що пов’язував українських дітей з підлітками за кордоном. Результатом такої плідної роботи і стало те, що Корпус миру прислав у цю школу американського волонтера Керолайн Тернер, котра і почала вчити англійській розмовній мові учнів сільської школи, а сама з допомогою педагогів вивчала українську.

— Кожна школа по-своєму бачить зв’язок з такою організацією, — коментує директор Новомиколаївської ЗШ №1 Людмила Скворцова. — Ми бачимо цей зв’язок у тому, щоб навчити дітей англійської саме від носія цієї мови. Адже саме він це може зробити найкраще. Тому волонтером ми бачили тільки вчителя або студента, який вчиться на викладача. Через це нам і прислали Керолайн, на той час студентку, котра два роки жила в нас і працювала.

Співпраця з Керолайн Тернер збагатила безцінним досвідом обидві сторони. Взяти хоча б таку, здавалось, буденну річ, як зовнішній вигляд педагога. Американці переконані, що для них найголовніше — розум і знання, а одяг і взуття — то все умовності. Тому колеги трохи ніяково почували себе, коли волонтерка приходила до школи у якомусь дивному, на наш погляд, одязі — на два розміри більшому та резинових черевиках. Але скоро обидві сторони притерлися одна до одної, і Керолайн перестала виділятися серед новомиколаївських вчителів.

У цьому навчальному закладі за час співпраці виробилася свою система роботи: місцевий вчитель англійської мови вчить учнів письма і граматики, а мову і діалог ставить їм волонтер. Це зручно ще й з огляду на те, що дана школа вже дев’ять років працює за блочно-семестрово-заліковою системою, де всі уроки йдуть, як у виші, парами. Тому на першій половині пари, на якій присутній волонтер, вчитель викладає граматику, а вже на другій половині — діалог викладає волонтер за обов’язкової присутності вчителя.

Перший досвід такої співпраці завершився успішно — після Керолайн Тернер Корпус миру прислав у Новомиколаївку іншого волонтера, яким і став Девід Фокс. 20 грудня минулого року він приїхав у це селище, легко влився в колектив педагогів школи, його полюбили діти. Тепер він веде футбольний клуб для своїх учнів і вже став частинкою цієї дружної родини. Девід живе на квартирі, сам купує собі продукти у місцевому магазині, готує собі їсти. З свідченням своїх колег, він — чудовий кулінар, в якого особливо смачною виходить випічка. А до 8 Березня для жіноцтва школи пан Фокс приніс гарний подарунок — американський банановий пиріг, який став справжнім фурором для колег. Крім того, за короткий час його навіть прийняли гравцем у місцеву футбольну команду «Локомотив».

— Все, що ми робимо спільно з волонтерами, це було б неможливо без наших вчителів англійської мови, — розповідає директор школи. — У нас раніше працювала молода вчителька Юлія Густенко, то це за її бажання та ініціативи розпочалася ця робота з іноземцями. А потім за сімейними обставинами вона виїхала до батьків в Одесу, однак її естафету підхопив наш випускник і вчитель Анатолій Панішев.

Саме Анатолій Миколайович першим зі своїх колег познайомився з Девідом і привіз його на місце роботи з Києва. Канзасець і бакалавр Девід Фокс уже мав досвід роботи за кордоном — півроку він прожив в Іспанії, де вивчав іспанську мову. Тепер доля його привела в Україну. Він, професійний викладач англійської та іспанської мов, нині оволодіває українською і вже досить пристойно говорить нашою мовою.

Чому Девід Фокс вважає новомиколаївських дітей своїми

— Наші діти в Україні дуже допитливі й цікаві, — говорить Девід Фокс. — Мені подобається працювати з ними. Хоч інколи буває важко, але це я сприймаю, як виклик для себе. Я хочу довести, що мені по силі і це, і з цим я теж можу справитися.

Цікаво, що період адаптації проходив у Девіда під Києвом у сім’ї однієї бабусі Наталії, яка вразила його своїм виглядом: вишиванкою, квітчастою хусткою та золотими коронками. Та найбільше торкнуло серце американського юнака те, що чужа українська жінка прийняла його, наче рідного – обняла і пригорнула до свого серця.

І хоч майбутній колега і друг Анатолій Панішев розповідав Девіду про свою школу і селище, де він буде працювати протягом двох наступних років, юнак все ж відчував певні побоювання. Він не знав, як то усе буде, і разом з тим його цікавило все: що це за населений пункт, чи є ліс і річка, якою є місцева школа, чи були там волонтери.

Свого нового волонтера школа прийняла привітно. Одразу пан Фокс викладав англійську мову в 4—11-х класах, потім став займатися і з учнями початкової школи. Найбільше новим вихованцям Девіда сподобалися американські ігри та пісні. Американський вчитель з часом оволодів новою для себе методикою навчання, хоча і не забуває своєї тренінгової форми навчання, коли діти сідають у коло і йде невимушене спілкування двох рівних сторін. Він одразу вивчив імена кожного учня, що було досить важко, але дуже важливо. Також новим для пана Фокса була система контролю над знаннями учнів, зміна різних завдань. І все це — для підвищення рівня знань учнів. Також новим для нього стали аналізи колегами його уроків, чого немає в американців. Тому цю інформацію він швидко всотував і взагалі сприймав із вдячністю. А для того, аби підвищити власний рівень знань, з Девідом двічі на тиждень українською займається його нинішня колега — вчителька української мови та літератури Тетяна Третяк. Крім того, свої знання волонтер також поповнює, коли спілкується з друзями Анатолія Панішева та друзями-футболістами. Завдяки своїй товариській вдачі пан Фокс легко сходиться з людьми, що теж допомагає йому в роботі.

Українська освіта очима американського волонтера

Девіду Фоксу сподобалось в українській системі навчання те, що в нашій школі є класний керівник, якого немає в Америці. На думку Девіда, така людина дуже потрібна, бо вона організовує учнів в окрему сім’ю. А ще пан Фокс переконаний, що тут, у першій школі, найкращий директор, бо «пані Людмила разом з учителями створює найкращі умови для навчання дітей». І це, на його думку, великий плюс.

А мінусом української освіти американський волонтер вважає те, що деякі наші школи, де працюють його колеги, більше переймаються тим, як виглядають зовні школи, класи, а не, насамперед, тим, як відбувається сам процес навчання. Мова не йде про Новомиколаївську школу №1. Тут все по-іншому. Тому пану Фоксу приємно, що серед його місцевих учнів є кілька таких. з якими він може вільно спілкуватися рідною йому мовою. Також він говорить англійською і під час гри у футбол на полі, коли виступає в якості їхнього тренера. Цим самим підвищуючи загальний рівень учнів, які до цього не мали достатніх знань в іноземній мові, а тепер мають.

Разом зі своїм колегою-волонтером з Новомиколаївської ЗШ №2 Робертом Девід проводив спільну акцію День здоров’я, спрямовану проти вживання алкоголю, куріння та СНІДу. Біля залізничного вокзалу пройшла масова акція, яка стала ще одним місточком до порозуміння наших учнів та американських педагогів.

— Нині я дуже зайнятий в Україні, тому не сумую за батьками та братами, — зізнається пан Фокс. — До того ж я маю можливість спілкуватися з ними по скайпу.

Через три тижні Девід їде з екскурсією до Криму, потім — до літнього табору до Миколаєва та Одеси, які організовує Корпус миру. Тут пан Фокс планує зустрітися з Олешею, волонтеркою із США, з якою його доля звела в Україні, коли вони проходили адаптацію. Ця дівчина теж працює в одній з українських шкіл на Кіровоградщині і днями була в гостях у Девіда в Новомиколаївці. Також у волонтера чимало планів на літо в якості гравця футбольної команди. Тож сидіти без діла немає коли. Попереду ще півтора року плідної співпраці, коли йде взаємне збагачення, проникнення однієї культури в іншу.

Безсумнівно, що обидві сторони — і школа, і волонтер — задоволені спільною роботою. Адже завдяки їй, крім усього іншого, українські діти із звичайної сільської школи мають можливість подивитися на своє майбутнє іншими очима, відчути себе людьми світу, побачити перед собою перспективи, які відкриють у їхньому житті нові горизонти. І в цьому — беззаперечна заслуга звичайного американського хлопця Девіда Фокса — людини дуже доброзичливої і відкритої світу.