Мрію стати президентом, говорить Катруся з прийомної сім’ї

Так в чому ж секрет? Мабуть, просто в атмосфері добра і любові, яка панує в сім’ї Шишкіних­-Степанових.

Мама, тато, я…

Саме в ній і розквітли ці дівчатка, які натерпілися в іншій родині. Хто б не завітав у скромну оселю по вулиці Шкільній, 8, на власні очі можуть переконатися і відчути душевний затишок. Про особливе тепло цієї родини свідчить навіть той факт, що сюди люблять приходити в гості друзі старших дітей, а хресник Людмили Юріївни Сергійко і взагалі тут виріс, не забуває і нині сюди ходити.

Сама ж господиня працює приватним підприємцем — шиє кумедні м’які іграшки у спеціальному цеху. Колись ще дівчиною мріяла про океанологію, вступила до гірничого інституту, але не закінчила його, бо вийшла заміж і стала мамою. Перший шлюб не склався, хоча жінка не може його назвати невдалим, адже в неї є двоє гарних дітей — 19-­літній Роман і 17-­літня Анжела. Правда, виростив їх інший чоловік, якого вони кличуть татом. Саме з ним Людмила Юріївна разом уже 16 років.

Коли ж діти підросли і роз’їхалися по інших містах вчитися, а її Андрій Юрійович по роботі продовжував їздити у довгі відрядження, жінка відчула таку порожнечу в домі, що хоч вовком вий. Зносити тишу, що аж дзвеніла в їхній зазвичай гамірній оселі, не стало сил. Тож чоловік і дружина порадилися і вирішили стати прийомними батьками. Коли вже хотіли їхати дивитися діток у притулкові, в районній адміністрації їм запропонували познайомитися із сестричками, від яких відмовилася інша прийомні сім’я. На той момент дівчатка якраз знаходилися в районній лікарні.

…плюс братик і сестричка

Людмила та Андрій поїхали до Іри і Каті, повезли їм гостинці. Сестрички їх взяли, а от спілкуватися страшно соромилися. Жінка побачила, а, може, просто відчула своїм материнським серцем, що їх щось гнітить. Тож прийняла рішення забрати їх до себе якомога скоріше. Вони приїхали по них вже наступного дня.

— Все відбулось так швидко, що ми ще не встигли звикнути одне до одного, — пригадує Людмила Юріївна. — Старших дітей якраз вдома не було, а в нас з чоловіком і руки трусилися: ми не знали, куди дівчаток посадити. То одразу поїхали в Жовті Води, щоб купити якихось солодощів і фруктів. Як зайшли у великий магазин, то найбільше я боялась їх загубити: вони розбіглись у різні боки…

А вже після тієї поїздки дівчаток привезли додому, викупали і спати поклали. Щасливі, вони заснули на розкладеному диванчику. За тиждень по тому сестри спали вже на шикарному чудовому двоповерховому ліжку, яке їхні батьки спеціально замовили в одному з меблевих магазинів міста. Зовсім скоро в Іри та Каті з’явилися обнови, про які вони раніше і мріяти не могли.

Перші дні в новій родині сестри просто відпочивали від усього. Поки йшло необхідне оформлення паперів, вони відсипалися і допомагали мамі пекти пиріжки. Через пару днів приїхали на вихідні Роман і Анжела і прийняли їх у свої серця одразу і безповоротно.

Чим же самим дівчаткам сподобалося у новій сім’ї?

— По­перше, тим, що тут не ображають, — говорить Катя. — По­друге, не обзивають, а по­третє, дружать. Особливо Анжела.

А далі дівчинка поспішає розповісти випадок про те, як під час поїздки в Кіровоград, де вчиться Анжела, та не пошкодувала грошей і купила такий потрібний Каті орфографічний словник. За власні кошти!

— А ще нам Анжела завжди привозить якісь подаруночки, — доповнює сестру Іра. — Вона ділиться з нами і своїми речами…

Для цих дітей звичні на перший погляд порухи душі вкрай важливі. Адже до цього часу їх обох привчили зовсім до іншого ставлення в родині.

— Ми як щось не те зробимо, то в тій сім’ї нас зразу починали бити або кричати, — з гіркотою пригадує меншенька. — Наприклад, ми з Ірою посваримось, то на нас уже й кричать.

— Якось я розбила тарілку, то мене побили, — з болем говорить старша сестричка.

У допитливого читача одразу ж виникає логічне запитання: у такому випадку для чого було брати у свою сім’ю прийомних дітей? А причина тут банальна: тим людям треба було виплатити кредит за машину, от вони і вирішили так «підзаробити». Адже держава виділяє для прийомних дітей гроші, то чого ж добру пропадати?.. Такі­от викривлені реалії нашого сьогоднішнього життя.

…А минулого літа сестрички разом зі своєю нинішньою сім’єю вперше побували на морі. Їхньому щастю не було меж, коли у Скадовську, де вони відпочивали, їм випала нагода познайомитися з братами Борисенками. Зірки «Нового каналу» не тільки сфотографувалися з дівчатками на згадку і залишили їм свої автографи, а й привітали Катю з днем народження.

Сім’я має талант

Цікавлюсь у мами Люди, як доводилось звикати до прийомних доньок, чи не було конфліктів?

— По правді сказати, конфліктів у нас не буває, — говорить Людмила Юріївна. — Спершу дівчаток до мене трохи ревнував Ромчик, бо вони не злазили у мене з рук… Я хоч більш м’яка мама, ніж вимоглива, але вилізти собі на голову не дозволяю — дохідливо пояснюю, як і що. І тому мене всі правильно розуміють, слухаються. А ще, пригадую, як я вперше поцілувала дівчаток, то це їх страшенно здивувало — виявляється, у тій сім’ї їх ніхто ніколи не цілував…

Тож в такій атмосфері із сестричками почали відбуватися такі чудеса, які може творити тільки справжня любов. Вони стали гарно вчитися, в Іри почали народжуватися зворушливі вірші про маму, а Каті захотілося співати. Тому Людмила Юріївна віддала меншу в дитячу школу мистецтв, де дівчинка залюбки відвідує вокал, сольфеджіо, хор і танці.

— Я мрію виступити на «Голосі країни» або на шоу «Україна має талант», — ділиться Катя. — Мені хочеться вразити всіх своїм співом. А ще планую бути президентом, а до того — суддею…

У цієї дівчинки чимало захоплень і талантів. Їй страх як хочеться спробувати свої сили в різних сферах. Швидка і дуже емоційна, відкрита світу і людям, вона є активною в усьому. По­-своєму цікава і її старша сестра, яка вміє відстояти власну думку навіть перед старшими. А ще дівчинка із задоволенням куховарить, вчиться у мами тонкощів кулінарії. Ким хоче стати Іра? Каже, що поки що не вирішила. Та і вирішити щось нині дуже непросто, бо дівчинка змалку має серйозні проблеми із зором. А перед новим роком і взагалі в обласній лікарні очі лікувала. Проте разом з новою родиною, де її люблять, розуміють і підтримують в усьому, у цієї дівчинки все вийде. Адже віра в себе за підтримки близьких робить справжні дива.