Зроблю усе, щоб брати участь у наступних Олімпійських іграх

Йому всього 19. Якою побачив олімпіаду молодий спортсмен? Про що мріє? Яким бачить життя своїх однолітків? Про це наше сьогоднішнє інтерв’ю.

— Денисе, ви вперше були в Лондоні? І які враження у вас залишилися від цього міста, а також ваших перших дорослих олімпійських ігор?

— Я був в англійській столиці вперше в квітні цього року в передолімпійський тиждень. Звичайно, враження на мене справила величезна кількість людей, особливо спортсменів вищого рівня, нові обличчя, знайомства... Сподобалося жити в олімпійському селі, місце, де воно було побудовано. Вражений високим рівнем підготовки і ставленням англійців до олімпійських ігор.

— Вдалося подивитися Англію, власне Лондон? Чи весь час були зайняті підготовкою і виступом на змаганнях?

— Англію — ні, на жаль. А ось Лондон подивився повністю ще коли був там у квітні. Бачив знаменитий Біг­Бен, Букінгемський палац, Тауер, Тауерський міст. На олімпіаді такої можливості не було. Хоча в останній день з’їздили, подивилися, погуляли містом. Що сказати? Лондон — одне з найкрасивіших міст Європи.

— Ви володієте англійською?

— Так. У мене багато друзів з Сербії, Польщі, тож ми спілкуємося англійською мовою.

— Розкажіть, як ви оцінюєте свій виступ на олімпіаді в Лондоні?

— Незадовільно. Вважаю, що виступив набагато нижче своїх можливостей, у підсумку набравши 577 очок і посівши 19 місце.

— Що потрібно зробити для покращення результату?

— У першу чергу, потрібно відпочити. З січня у мене було багато стартів — етап кубка світу, чемпіонат України, міжнародні старти, збори. На початку року мої результати були набагато вищі, напевно, на результат на олімпіаді вплинула втома. Саме тому поки що я в Кривому Розі тренуюся, а у вересні планую відпочити в Таїланді.

— Розкажіть, як ви прийшли в спорт, чому обрали саме стрільбу з пневматичної зброї? Чи займалися іншими видами спорту?

— Раніше якими тільки видами не займався: дзюдо, плавання, танці. Навіть якийсь час вчився грати на піаніно, хоча це до спорту і не відноситься. А потім почав серйозно займатися стрільбою, ось в листопаді буде вже вісім років.

— Хто вас тренував? Які змагання найбільше запам’яталися?

— Почав тренувати і донині тренує мене заслужений тренер України Геннадій Миколайович Чапала. Різних перемог було багато. Але більше запам’яталося, як виконував норматив кандидата майстра спорту, майстра спорту міжнародного класу, перші дорослі фінали.

— Коли ви стали майстром спорту міжнародного класу?

— У 2010 році у січні на міжнародних змаганнях у Німеччині.

— Як ви оцінюєте, Денисе, чи реальна ваша участь на наступних Олімпійських іграх?

— Важко спрогнозувати. Можу сказати одне: буду тренуватися і зроблю все, вірніше, навіть більше, для участі в наступних олімпійських іграх. А там життя покаже.

— Скільки часу займають тренування?

— Якщо серйозно тренуватися, то приблизно сім годин на день. І тренуюся я майже щодня, у мене єдиний вихідний в суботу.

— Розкажіть, як проходять ваші тренування?

— Тренування починається з розминки, далі вправи зі зброєю, відпрацьовую холості постріли по мішені, потім аж стріляю, звичайно, є вправи і на фізичну витривалість .

— Денисе, у вас насичене спортивне життя, чи залишається час для захоплень, хобі, спілкування з друзями? У вас є кохана дівчина?

— Дівчина є, вона теж стріляє, тренується разом зі мною. Намагаюся знаходити час і для спілкування з друзями, захоплень, але не завжди виходить.

— Не шкодуєте про вибір способу життя спортсмена? Адже в той час, коли однолітки розважаються, ви тренуєтеся, тобто працюєте. І чи заздрять вам друзі?

— Про вибір не шкодую, але іноді хочеться і погуляти. Можу сходити на дискотеку, розважитися, але, як я вже казав, не завжди виходить виділити час. Друзі ж, навпаки, поважають, раді, що мені вдалося досягти таких висот.

— Трохи про сім’ю: чим займаються ваші батьки? Які з ними стосунки?

— Мама працює в одній з криворізьких організацій, батько — бізнесмен. У мене три брати і сестра. Відносини хороші — дружимо, спілкуємося.

— Денисе, ви людина зовсім юна. Зараз молодь все менше приділяє часу спорту, фізичному загартуванню, а більше комп’ютерам, дискотекам, вживанню пива. Ваше ставлення до таких людей? Що б ви їм порадили?

— Ставлюся до цього явища негативно. Ні, я не кажу, щоб хлопці кидали комп’ютери, не ходили гуляти, а постійно тренувалися, займалися, ставали всі олімпійцями. Це було б безглуздо. Але порадив би приділяти час та увагу спорту, тому що спорт — це, насамперед, здоров’я.

— Скажіть, ви зараз навчаєтеся, отримуєте вищу освіту?

— Так, вже перейшов на четвертий курс Європейського інституту, вчуся за фахом менеджер організатор.