Залізничні крадії бувають тендітними особами і вміють викликати жалість. Насправді ця жінка належна до злочинної організованої групи. Вугілля, здобуте нею, пішло б не на топку, а на продаж. Збувати крадене - це ще більша відповідальність — лякають правоохоронці. А міліцію лякають у відповідь — якщо жінка отримає реальний термін покарання — хтось з її подільників скоїть ритуал самоспалення. А заразом і вбивство неповнолітніх дітей затриманої. У таких придніпровських камікадзе не варто йти на поводу, кажуть у відділку. Хоча сили й люті у них вистачає.
Ці нальоти стаються, коли потяг уповільню єрух на складних ділянках залізниці. Мисливцям за вугіллям навіть повної зупинки не потрібно. Та розкрадають потяги не тільки з чорним вантажем. Металоманія невиліковна. Чи-то металобрухт, чи вже готові металеві вироби йдуть на ура. Метал за вугілля дорожчий. Але й важчий. Тут мало лопатами махати. Тут ще хитрувати потрібно.
Та не на тих натрапили. Міліція дала жорсткий відсіч. А щоб і іншим було наукою розпочала контроль у гарячих ділянках. Сподіваються невдовзі дикунські нальоти припиняться.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |
Если я вам хоть слово солгал,
Вспоминайте меня, вспоминайте,
Я за правду, за вас воевал.
За тебя, угнетенное братство,
За обманутый властью народ.
Ненавидел я чванство и барство,
Был со мной заодно пулемет.
И тачанка, летящая пулей,
Сабли блеск ошалелый подвысь.
Почему ж от меня отвернулись
Вы, кому я отдал свою жизнь?
В моей песни не слова упрека,
Я не смею народ упрекать.
От чего же мне так одиноко,
Не могу рассказать и понять.
Вы простите меня, кто в атаку
Шел со мною и пулей сражен,
Мне б о вас полагалось заплакать,
Но я вижу глаза ваших жен.
Вот они вас отвоют, отплачут
И лампады не станут гасить...
Ну, а батько не может иначе,
Он умеет не плакать, а мстить.
Вспоминайте меня, вспоминайте,
Я за правду, за вас воевал...
Н.И. Махно (1921) Ответить | С цитатой