Історія Дніпропетровщини: Як нікопольчанка стала найсильнішою жінкою України

Уродженка Нікополя Агафія Завидна була ученицею знаменитого Івана Піддубного та прославилася феноменальними досягненями.

Навіть у наш час трюки цієї силачки вражають уяву.

Агафія вже у 17 років мала зріст під два метри та вагу понад 150 кг. Вона граючи робила "місток", утримуючи на своєму животі 8 людей! Крутила однією рукою величезні гирі. Обертала залізну рейку, на якій висіло 10 чоловіків. У її арсеналі була ціла низка інших циркових трюків, які навряд чи повторять навіть сучасні жінки-атлетки.

2024 року виповнилося 140 років від дня народження цієї сильної жінки. Але довгий час її ім'я та досягнення були забуті.

Про долю та досягнення нашої землячки нагадала «МедіаБрама»:

«Гапочка з Нікополя: історія найсильнішої українки, її кохання та загадкової гирі зі скарбами

Її звали Агафія Завидна, але її ім'я було забуте і стерте з історії на довгі десятиріччя.

Легенда стверджує, що до забуття Агафії Завидної доклав руку її вчитель — легендарний силач Іван Піддубний, який був однією з найвідоміших постатей циркового мистецтва XX століття. Розповідають, що Піддубний дуже розсердився, коли його талановита учениця вирішила розірвати контракт і почати виступати самостійно. Прощаючись, він нібито вигукнув: «Без мене про тебе ніхто не дізнається!».

Попри це, після розриву з Піддубним Агафія Завидна мала приголомшливий успіх. Її виступи в Європі викликали справжній фурор, і вона стала сенсацією у світі силового циркового мистецтва. Її ім’я звучало на устах шанувальників і професіоналів, але згодом воно несподівано зникло з підручників, книг і анналів, присвячених цирковому мистецтву.

Чи справді Іван Піддубний зіграв роль у забутті своєї учениці, чи це лише красива вигадка — питання залишається відкритим.

Проте історія Агафії Завидної нагадує про складну долю талановитих жінок, які намагалися утвердитися в мистецтві на власних умовах, іноді попри опір своїх наставників.

Диво-дівчина

Агафія Завидна народилася в 1884 році в маленькому українському селі Сулицьке неподалік Нікополя. Її батько був значно старший за матір — Федору Завидну, з якою його розділяло майже півстоліття. Довгий час у подружжя не було дітей, але у 37 років Федора нарешті народила первістка — доньку, яку назвали Агафією. Вдома дівчинку лагідно звали Гапочка. За нею в сім’ї з’явилося ще дванадцятеро дітей, але вижили лише шестеро: Агафія, Марко, Килина, Марія, Пелагея та Кирило. Усі виросли високими, міцними, наділеними природною силою, проте Гапочка була найвищою, найкремезнішою та, за словами сучасників, найвродливішою з усіх.

У 12 років Гапочка почала працювати покоївкою в готелі мадам Юшкової в Нікополі. Якось вона почула, що господарі замовили вантажників, щоб переставити меблі в номерах. Дівчина з легкістю впоралася з цим завданням самотужки, викликавши подив і захоплення присутніх.

Ця історія мала продовження, яке назавжди змінило долю Агафії. У Нікополь приїхав із гастролями Іван Піддубний, знаменитий силач і артист цирку. Він оселився саме в готелі Юшкової. Його увагу привернула розповідь колег про дивовижну юну служницю, яка граючись переставляла важкі циркові гирі, залишені на подвір’ї. Піддубний спочатку не повірив почутому, але вирішив переконатися на власні очі. Те, що він побачив, вразило навіть легендарного богатиря.

Агафія настільки здивувала Піддубного своєю неймовірною силою, що він запропонував їй долучитися до його циркової трупи. Зрештою, щоб дати Гапочці шанс розкрити свій талант, він навіть викупив її у батьків, забезпечивши тим самим початок її блискучої кар’єри в цирковому мистецтві.

Майже два метри краси

Шість років Агафія Завидна виступала під керівництвом Івана Піддубного, підкорюючи сцени міст і сіл своїми неймовірними силовими номерами. За цей час легендарний атлет передав своїй талановитій учениці секрети французької боротьби і вишукану техніку виконання силових трюків. Глядачі приходили в захват від того, як юна силачка однією рукою підіймала величезні гирі, а «карусель», коли Агафія крутила на плечах залізну рейку, на якій висіли десятеро чоловіків, ставала кульмінацією кожного виступу.

Її таланти здавалися безмежними. Завидна зубами здіймала стілець із помічником, клала на груди ковадло, по якому глядачі били ковальським молотом, і з легкістю виконувала гімнастичні трюки. Вона могла зробити «місток», утримуючи зверху до восьми чоловіків! Попри вражаючу силу, дівчина вирізнялася неабиякою гнучкістю, що ще більше захоплювало публіку.

Її міць і фізичні дані часто викликали чутки та припущення. Дехто вважав, що така сила — результат надмірного апетиту. Однак це було неправдою. Гапочка відзначалася скромністю у харчуванні, хоча й мала одну слабкість — вареники з сиром, які вона могла їсти на сніданок, обід і вечерю.

До 17 років учениця Піддубного не тільки досягла, а й перевершила свого наставника за фізичними параметрами. Її зріст становив 190 сантиметрів, а вага — 150 кілограмів. Однак при цьому богатирка мала надзвичайно маленький розмір ноги — лише 37-й за сучасними мірками. Агафія також славилася своєю вродою: русяві кучері, великі блакитні очі, ямочки на щоках і чуттєві губи бантиком створювали образ, який контрастував із її потужною фізичною статурою. Кажуть, чоловіки буквально втрачали голову від цього поєднання неймовірної сили й тендітного дитячого личка.

Воля замість золота

Жоден виступ Агафії Завидної не обходився без подарунків від захоплених шанувальників. Чоловіки обожнювали сильну й вродливу дівчину, але Гапочка залишалася байдужою до їхньої уваги, повністю зосередившись на тренуваннях і виступах під керівництвом Івана Піддубного. Та раптом, на піку свого тріумфу, вона зробила несподіваний крок — розірвала контракт із легендарним наставником.

Дослідники Нікопольського краєзнавчого музею припускають, що дівчина втомилася від того, що залишалася в тіні великого патрона, чиє ім’я завжди стояло на афішах, тоді як її талант залишався без належного визнання. Водночас родичі Агафії були переконані, що справжня причина розриву крилася в особистих стосунках. На їхню думку, між наставником і ученицею виник конфлікт через невзаємне кохання, хоча хто саме відмовив у почуттях — назавжди залишилося таємницею.

Образа Піддубного була надзвичайно сильною. За легендою, він навіть присягнувся покарати Агафію, якщо та колись трапиться на його шляху. Та згодом силач охолов і вирішив помиритися. Приїхавши до Нікополя, він сподівався побачити колишню вихованку, але Агафія вже вирушила в гастрольний тур до Пруссії.

Після розриву з наставником Гапочка почала самостійно влаштовувати свої виступи і швидко здобула міжнародне визнання. Її слава сягнула таких висот, що навіть російський імператор Микола II зацікавився її виступами. Захоплений її неймовірними силовими номерами, він запросив Агафію на аудієнцію.

«Просіть скільки завгодно золота за ваш талант», — сказав цар.

Проте відповідь силачки вразила його: «Мені брязкальця не потрібні», — відказала Агафія і замість золота попросила дозволу вільно виїжджати за кордон. Це мудре і далекоглядне прохання дало їй можливість продовжувати кар’єру на міжнародній арені.

Таємна мільйонерка

Отримавши дозвіл на вільні гастролі від самого імператора Миколи II, Агафія Завидна відкрила нову сторінку у своєму житті. Вона стала виступати не лише в царській Росії, але й у багатьох країнах Європи, беручи участь у чемпіонатах із французької боротьби, де незмінно перемагала, здебільшого чоловіків. Її слава зростала з кожним днем: запрошення, тріумфи, визнання і цінні подарунки стали невід’ємною частиною її кар’єри. Проте у 1917 році в Росії відбувся Жовтневий переворот, який змінив усе.

Іван Піддубний, ім’я якого на той час вже стало легендою, пристосувався до нових реалій. Він продовжив виступати на міжнародній арені, представляючи Радянський Союз. А ось Агафії Завидній радянська влада відмовила в підтримці та заборонила виїжджати за кордон. Її кар’єра зазнала раптового удару.

Змушена залишити велику сцену, Агафія повернулася до Нікополя, до батьківської оселі. Та навіть попри перерву у виступах, її жага до сцени не згасла. Вона вирішила ризикнути і знову почати гастролі, хоча вже виключно рідним Півднем і Сходом України. Її найвірнішим помічником став рідний брат Марко, який став її адміністратором, бухгалтером і імпресаріо.

Марко був єдиною людиною, кому Гапочка довірила свою найбільшу таємницю. Якось при ньому вона зняла з шиї ланцюжок із крихітним золотим ключиком і відчинила замок у старій гирі, яка виявилася потаємним сейфом. Усередині зберігалися всі її заощадження: монети, коштовності, зароблені під час успішних гастролей.

Після виступів на возі Гапочки часто лежало все, чим їй платили за виступи: кури, яйця, молоко. Серед цих дарів випадково лежала і гиря-сейф. Не було жодного разу, щоб їх не зупинили місцеві бандити. Перевертаючи віз догори дном і забираючи харчі, вони навіть не підозрювали, що найбільший скарб лежить у них перед очима — в тій самій, здавалося б, звичайній гирі.

Ця історія про винахідливість і непохитність Агафії Завидної додає ще один штрих до образу цієї непересічної жінки.

Гірка самотність

У 1923 році, виступаючи в сусідньому з Нікополем селі, Агафія Завидна знову опинилася в центрі незвичайної події. На її виступ прийшов місцевий міліціонер на прізвище Шпонька, який давно захоплювався силачкою. Відомо було, що Гапочка не терпіла чоловічих залицянь, але Шпонька вирішив, що для нього вона зробить виняток. Йому здавалося, що настав час переконати її вийти заміж, адже їй уже 39 років. Піддавшись імпульсу, він випив для хоробрості й, сховавшись за лаштунками, вирішив зробити несподіваний сюрприз.

Коли виступ закінчився, Шпонька кинувся на Гапочку з обіймами. Але Агафія, яка терпіти не могла сюрпризів, одним ударом відправила настирливого міліціонера додолу.

Принижений і розлючений, Шпонька вхопився за пістолет і вистрілив їй у груди.

Силачка, яка ніколи не знала хвороб і завжди впевнено трималася на ногах, раптом безсило впала навзнак, не розуміючи, що сталося. На щастя, на допомогу прийшов її брат Марко. Разом із глядачами він переніс сестру на підводу й негайно повіз до місцевого лікаря.

Цей постріл змінив усе її життя. Після пів року лікування й відновлення Гапочка вирушила до Сухумі, сподіваючись повернути сили. Там вона почала викладати боротьбу в одному зі спортивних клубів і навіть кілька разів намагалася виступати. Але здоров’я вже не було тим, що раніше: поранена легеня й роздроблене плече назавжди обмежили її можливості. Усвідомивши, що кар’єра циркової артистки завершилася, Агафія повернулася до Нікополя.

Однак тихе провінційне життя не задовольняло жінку, яка звикла до овацій і яскравих тріумфів. Вона вирішила вирушити до Ленінграда (колишнього Петербурга), міста, яке колись аплодувало її силовим подвигам. Але часи змінилися: багатирка вже нікого не цікавила. Вона зняла невелику квартиру й почала жити самотнім, замкнутим життям. Ніколи не вийшла заміж, не народила дітей.

Попри зовнішню силу, Гапочка, яка не боялася ані чоловіків, ані бандитів, тепер зіткнулася зі страхом самотності. Вона потоваришувала з місцевим священником, передала йому частину своїх коштовностей із гирі-сейфа й попросила забезпечити гідний похорон у разі її смерті. Так жінка, яка колись викликала захоплення у всієї Європи, намагалася знайти мир і спокій у житті, що втратило яскравість.

Забуття

Смерть прийшла до Агафії Завидної несподівано і передчасно. У 1934 році, після чергової операції, у неї розпочалося зараження крові. Силачка, яка ще нещодавно вражала світ своєю міцью, померла у віці п’ятдесяти років. Її родина вважала, що Гапочка могла б дожити до глибокої старості, адже її мати померла у 90 років, а батько — у 117. Проте фатальне поранення назавжди змінило її долю.

Того ж дня, коли не стало Агафії, трагічна подія сколихнула її рідний дім. У будинку Завидних обвалився димар, і під його уламками загинула ще одна сестра Гапочки — молодша, двійня Марка. Через її похорон родина не змогла приїхати до Ленінграда, щоб поховати Агафію.

Марко прибув до Ленінграда лише через кілька днів. Медсестри, які доглядали за Агафією, повідомили, що її поховали на території церкви, але точної назви храму ніхто не знав. Родина залишилася без жодного уявлення про місце її останнього спочинку.

Не вдалося знайти й коштовностей, які Завидна завжди носила на собі: золотого браслета, каблучки з діамантом і золотого ланцюжка з ключиком від знаменитої гирі-сейфа. У її ленінградській квартирі Марка зустріли нові господарі, які категорично відмовилися дозволити оглянути помешкання. Після тижня марних пошуків він повернувся до Нікополя ні з чим.

Так і зникла Агафія Завидна з історії. Від неї не залишилося ні могили, ні документів, лише родинні перекази й кілька старовинних фотографій, які Завидні передавали з покоління в покоління. У 1970-х роках племінниця Гапочки, Надія Завидна, намагалася знайти бодай слід своєї легендарної тітки. Вона зверталася до комітету з фізичної культури і спорту при Ленінградському виконкомі, але отримала відповідь, що про Агафію Завидну їм нічого не відомо.

Якби не сімейні оповіді та збережені світлини, історія української богатирки могла б зникнути назавжди, як і слід від її легендарної гирі-схованки. А так родина Завидних продовжує зберігати пам’ять про неймовірну жінку, яка була справжньою українською «жінкою-Котигорошко» і підкорила світ своєю силою і відвагою».