Специалисты Днепропетровского исторического музея имени Яворницкого наглядно показали, как находки самодеятельных искателей древностей превращаются просто в красивые железки.
При этом такие предметы полностью утрачивают информацию о своей истории и происхождении, о предках, которые ими пользовались.
Поиском древних артефактов в наше время занимаются многие. Крайне редко такие находки передают в музей. Чаще всего они остаются в частных коллекциях или организациях.
В одной из частных турфирм Днепра археологи Днепропетровского исторического музея обнаружили целый ряд таких находок и рассказали об этом следующее:
«Заходимо на тонкий лід...
Наше ставлення до подібних прецедентів однозначно і ви про нього знаєте. Але нам цікава саме ваша думка. Отже: ця рамка розміщена у практично вільному доступі на одній з приватних туристичних локацій (конкретне місце нині значення не має, адже воно не одне і нічим особливо не вирізняється від цілої плеяди подібних). Склом предмети не закриті. Суть питання, власне не так в цій рамці, як загалом. На питання “звідки?" Відповідь була "на полі знайшли колись давно, вже не пам'ятаємо де і хто". Для порівняння, остання фотографія - з районного краєзнавчого музею. Предмети паспортовані, екскурсовод знає, звідки вони, увагу відвідувачів на них акцентовано.
Зрозуміло, що є різні приватні збірки і способи їх експонування (а є і такі, про котрі ми ніколи не дізнаємось), є різні музеї і ставлення до них громад (хтось розуміє їх важливість, а комусь на них все одно!).
Тож нам цікаво, як ви ставитесь до такої "популяризації" археологічної спадщини? Може знаєте гарні приклади роботи з випадковими знахідками серед місцевих краєзнавців, популяризаторів локального туризму, тощо... Ну і чи мають професійні археологи реагувати на подібні випадки: враховувати артефакти з таких збірок, проводити роз'яснювальну роботу? Питання про те, як убезпечити пам'ятки археології від розграбування зараз не ставимо. Бо відповідь на нього одна - законодавство має працювати і мають бути спеціалізовані підрозділи, котрі будуть це гарантувати».
Информация вызвала оживленное обсуждение жителями Днепра.
Артем Борисов считает:
«Якщо ці предмети в приватній колекції то немає значення як вони експонується. Це ж незаконно. Якщо предмети депаспортизовані і належать до умовно масових категорій то їхня тактильна доступність скоріше плюс аніж вада».
С ним согласна Екатерина Дудка:
«Це однозначно сумна і сумнівна практика. предмети є, але артефактами вони вже не стануть або стануть дуже умовно, бо без атрибуції несуть мізер інформації про людей, які їх зробили. ну знайшли залізячки, молодці, потішили себе».
Директор одного из поселковых музеев Екатерина Дмитриева рассказала:
«Це дуже проблемне та болюче питання. Дуже радію,коли мені для музею місцеві і не дуже місцеві щось передають зі своїх знахідок: тримаємо з ними зв'язок,тоді вони впевнені,що їхні подарунки не продані,викинуті. Тоді приносять ще і ще».
В общем, все согласны с тем, что исторические реликвии нельзя раскапывать самостоятельно. В случае обнаружения – надо вызвать специалистов. И в любом случае – передать находки в музей.
Так должно быть по закону…
Но многое в нашей жизни происходит отнюдь не по требованиям закона.
Фото – отдел археологии исторического музея.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |
Пошуком стародавніх артефактів у наш час багато хто займається дуже рідко. Ответить | С цитатой | Обсуждение: 1