Днепровский воин показал, какой может быть суровая мужская мода на передовой

В условиях стандартизации амуниции, снаряжения и прочего все-таки можно найти себе «модную отдушину».

В этом убежден известный днепровский историк, ветеран 128-й отдельной Днепровской бригады ТРО Дмитрий Каюк. Городской сайт неоднократно публиковал его тонкие, умные, пронзительные очерки о побратимах.

Сегодня Дмитрий Каюк решил затронуть тему моды на передовой:

«Чи є в армії мода?

Можливо, моя відповідь когось здивує, але армійська мода таки є. Здавалося б: уніфікований одяг, статутні вимоги щодо його носіння (є спеціальні правила), армійський побут, бойові дії, нарешті, те, що більшість вояків чоловічої статі (а чоловіки менш схильні до модності) не сприяють появі модних луків. І тим не менш армійська мода є. Явище це цікаве, багатогранне й, очевидно, заслуговує на окреме розлоге, можливо, навіть, наукове, дослідження. Я ж наведу лише один приклад суворої армійської моди.

Коли ми прийшли на пункт формування батальйону у лютому 22-го року, ні про яку моду мова не йшла. Вдягнені всі були в домашній цивільний одяг. Поступово, й у дуже обмежених обсягах, нас почали одягати в однострої ЗСУ. Комплект форми ми ділили навпіл: куртка одному воякові, штани - іншому. І так ми надали мілітарного вигляду роті. Мені поталанило. Моя колежанка, пані Тетяна Журова, уже в перші дні мого перебування в армії привезла комплект зимової форми, який я ношу до сих пір. І я їй за це безмежно вдячний.

Отже, нам почали видавати форму. Потім зясувалося, що нам платять гроші. Вже у березні 22-го р. ринок міг запропонувати безмежний асортимент усього мілітарного. І понеслося. Цей не любить піксель, а любить мультикам, а цей терпіти не може статутні берці - йому треба якісь спеціальні. А цьому не до душі статутний ремінь на автомат та й підсумок не такий - йому треба купа всякого крутезного спорядження і обвісів. Шеврони, погони й усілякі наліпки - це взагалі окрема тема. Як результат, з'явилися, так звані, "красиві солдати", тобто модники.

Коли розібралися із формою та амуніцією взялися за зброю. Це здебільшого АК-74. Апгрейд свого рідного АК - вищий рівень армійської моди! Це справа обраних! Зауважу, що для простого піхотного солдата, як з'ясувалося в окопах, усякі круті обвіси абсолютно не потрібні. Для брутальної спецури, можливо, так, для піхоти - точно ні.

Але повернемося до моєї рідної роти. Є в нас солдат Юра. Людина дуже цікава й героїчна. Трапилася з ним так історія. Його теж захопила "модна" хвиля. До форми він ставився спокійно. Носив те, що видали. А от тюнінг автомату полонив його уяву. Як всі знають, стандартний калаш чорного кольору, приклад темно-коричньового, а магазини, переважно помарачового (зараз зявилися кольрові варіації). Не знаю з якого дива, але наші солдати почали масово перефарбовувати свої автомати. Вважалося, що для маскування.

Швидко з'явилися спеціалісти й авторитети в цій галузі. Розумники розробили канони тюнінгу й обгрунтували викорситання тих, чи інших кольорів. Памятаю, один з солдатів мені з апломбом пояснював, що він прибічник мінімалізму, тому використовував для тюнінгу такі і такі, кольори, а такі і такі - не став, бо то є авангард. І, взагалі, малюнок на його автоматі дуже стильний! Так от, Юра також пофарбував свого автомата. Колір Ви можете бачити на світлині. Чому він обрав саме сріблястий, Юра так і не пояснив. На всі намагання взнати, що приховується за таким дизайнерським викрутасом, він, лагідно посміхаючися, казав: "Так треба".

Зрозуміло, що Юрковий автомат дуже швидко став об'єктом уваги всього батальйону. Хлопці спеціально приходили на нього подивитися і сфоткатися. Справді, де ще можна побачити АК такого кольору? Замкомбата аж закляк, коли випадково побачив Юрка з його особистою зброєю. Він довго мовчки уважно розглядав сріблястийф автомат, а потім махнув рукою і пішов по своїх справах. Незабаром Юра перфарбував свій АК відповідно до вимог тогочасної моди, але я встиг сфотографуватися з диво-зброєю. Свого автомата, я, до речі, не фарбував. Лише на приклад намотав ситню та жовту ізоляційну стрічки. І то не для краси, а щоб автомат був впізнаваний.

Отже мода в армії є. І, думаю, колись вона стане предметом спеціального наукового дослідження!».

Его пост вызвал множество откликов, авторы которых делятся рассказами о своих историях.