|«« | «« | »» | »»| |
У розвиток нашого міста зробили свій внесок представники різних народів та національностей.
Велику роль у розвитку Катеринослава, Дніпропетровська та тепер Дніпра робила й продовжує виконувати єврейська громада.
Міський сайт вже докладно писав про те, які синагоги у Дніпрі вціліли до нашого часу, які були перебудовані та від яких залишилися лише спогади.
А сьогодні завдяки сайту «Мій штетл» ми розповімо про те, які старовинні громадські будинки, збудовані завдяки єврейській громаді, збереглися в Дніпрі дотепер:
Єшива – це єврейський вищий релігійний навчальний заклад, де вивчається Усний закон, головним чином Талмуд.
Єшива в Катеринославі була відкрита у 1908 році з ініціативи Пінхаса Гельмана, духовного рабина центральної частини міста та прихильника сіоністського руху. Приймалися в єшиву тільки учні, які пройшли початкове навчання у хедері або талмуд-торі. Проте під час вступу проводилася співбесіда, під час якої з'ясовували походження та рівень знання Тори.
Збір пожертв здійснював комітет, який обирався з учнів. З пожертв виділялися кошти на позики учням та подарунки викладачам.
Рабин Пінхас Гельман та шойхет Е. Альперін домоглися реорганізації єшиви за новою методикою викладання за системою «іврит на івриті».
Для будівництва єшиви общиною Хоральної синагоги була спеціально придбана у євреїв Любимських земельна ділянка на розі вулиць Пушкінська та Єлисаветградська. У 1911 році коштом купця 2-ї гільдії Мойсея Юдельсонна було зведено нову будівлю єшиви. Цокольний поверх був зайнятий кухнею, їдальнею для учнів та підсобними приміщеннями. На першому поверсі знаходився молитовний зал синагоги з окремим входом та житлові кімнати для учнів. Третій поверх займали класи та викладацька кімната.
У 1915 р. поруч із будівлею єшиви було зведено триповерховий корпус прибуткового будинку, ймовірно за проектом С.Віленського. Кошти від оренди квартир та магазинів у будівлі йшли до фонду єшиви.
Єшива була закрита у 1919 році, сьогодні у її будівлі розміщується обласна бібліотека.
У 1900-х роках ділянку придбав купець 1-ї гільдії Мойсей Карпас. Майже відразу після покупки ділянки він розпочав на ньому велике будівництво.
Великий будинок у два з половиною поверхи спочатку будувався в дар єврейській громаді Катеринослава. А в 1909 році в ньому було відкрито сирітський будинок Катеринославського єврейського благодійного товариства з власним початковим училищем. Новий сирітський будинок мав від 50 до 100 вихованців, і утримувався коштом благодійного товариства та приватні пожертвування.
На згадку засновників сирітському дому було присвоєно імена Мойсея та Поліни Карпас. Це було висловом подяки не тільки за велику пожертву, а й за підтримку притулку, що тривала у той час. За окладними книгами Міської управи, будинок на Філософській продовжував числитися за Мойсеєм Карпасом аж до його смерті в 1917 році, а потім перейшов у власність Поліни Карпас. Це означало, що всі податки за землю та будівлі притулку сплачували саме Карпаси, знімаючи ці значні витрати з небагатого бюджету притулку.
Єврейський сирітський будинок пережив кілька погромів у громадянську війну і був остаточно закритий радянською владою у 1919 році.
Проте вже на початку 1920-х років його діяльність була повністю відновлена із присвоєнням назви «Кільцевий національний єврейський дитячий будинок №7». У 1930 році він був реорганізований у дитбудинок №4, але національний характер зберіг.
З 1930 по 1968 роки директором дитячого будинку був Григорій Мінаєвич Левін. Незважаючи на відсутність фінансування, евакуацію, відверту нелюбов міської влади, він зміг перетворити свій дитячий будинок на кращий дитбудинок УРСР і один з кращих в СРСР. Він зумів досягти вкладення значних коштів у ремонт будівель. У 1930-ті роки головний корпус був надбудований третім поверхом, створено клуб, обладнано власну семирічну школу.
Передвоєнному бюджету дитячого будинку могли позаздрити деякі райони - в 1939 він становив 500 тисяч рублів. Щоправда, здебільшого дитбудинок заробляв ці гроші самостійно. Левін, прихильник системи Макаренка, домігся будівництва при ньому слюсарної, друкованої, швейної майстерень, в яких вихованці могли не лише освоювати робітничі професії, а й виконувати замовлення місцевих артілей. За роботу у майстернях вихованцям нараховувалася заробітна плата. Тому після дитячого будинку вони отримували аж ніяк не скромні кошти до початку самостійного життя.
1944 року, коли дитбудинок повернувся з евакуації, його корпуси стояли повністю розграбовані. Все довелося розпочинати заново. Вже до 1946 року єврейський дитбудинок був повністю відновлений.
У 1960-х роках партія визнала, що дитячі будинки країні більше не потрібні. Дніпропетровський дитбудинок №4 був закритий одним із останніх. У спорожнілих корпусах був відкритий спеціалізований будинок-інтернат для дітей, що слабо чують, який займає їх і зараз.
Лікарня розташовувалася на вулиці, яка отримала назву завдяки їй – Лікарняна (сучасна Вартових Неба, колишня Бородінська). Утримувалася коштом Мойсея Карпаса.
У 1895 р. було ухвалено рішення про необхідність будівництва нової місткої лікарні. У 1897 р. міська дума виділила земельну ділянку для будівництва нового комплексу Єврейської лікарні на Мандриківці, але місце було віддаленим і дуже незручним. У 1899 р. за клопотанням єврейської громади виділену під будівництво лікарні ділянку на Мандриківці було замінено на зручнішу ділянку на вул. Філософської.
Під час будівництва було використано проект, розроблений 1897 р. архітектором Харманським для лікарняного комплексу, який передбачалося будувати у Мандриківці. У 1900 – 1901 pp. підрядником Абрамом Героніусом виконано будівництво комплексу лікарні. Фінансував будівництво Мойсей Карпас.
На 1902 р. у складі комплексу знаходилися: кам'яний корпус на два з половиною поверхи; чотири кам'яні одноповерхові корпуси; кам'яний сарай у півтора поверхи; дерев'яний льодовик.
1920 року реорганізована до міської лікарні. Станом на наш час від початкового комплексу зберігся лише один двоповерховий корпус.
Відкрита у 1857 році. Вчилися тут діти бідняків та сироти, яких забезпечували харчуванням та одягом. У 1880 році в цій Талмуд-Торі було введено навчання ремісничій справі, трохи згодом, як і в інших подібних закладах, з'явилися загальноосвітні дисципліни та уроки російської мови. Також у будівлі розміщувалося "Товариство допомоги бідним євреям м. Катеринослава", головою якого був Мойсей Левін.
Адреса: пл. Успенська, 13
Наприкінці 19 століття в Катеринославі в районі Фабрика було засновано "Фабричне відділення талмуд-тори". Перша згадка – 1888 рік. На 1904 р. – це третя талмуд-тора, а номер 2 отримало засноване пізніше відділення на Нових Планах.
З 1911 по 1917 р. 3-я талмуд-тора розміщувалася у будинку Пузакових за адресою: Філософська, 50
1899 року на ділянці, яка належала Х.Мошкевичу, відкривається "Ново-Планне відділення Талмуд-тори" (від назви Нові Плани, де у той час починалася активна забудова – верхня частина вулиці Грушевського та прилеглі вулиці). У 1914 році будівля віддана Катеринославському відділенню всеросійського земського союзу під розміщення шпиталю. З 1925 року – школа, з 1989 – Обласна стоматологічна поліклініка. У 1960-х роках будівлю було реконструйовано, надбудовано 3-й поверх. Адреса: вул. Грушевського, 65
Притулок для старців-євреїв у будинку купця Йосипа Станіславського вперше згадується у документах за 1880 рік. З 1885 року тут також відкривається єврейська лікарня, богадільня для бідних жінок-євреїв та дитяча їдальня товариства допомоги бідним євреям, при якій був будинок на 10 ліжок. Заступництво над закладами прийняв один із найбагатших купців міста Мойсей Юдович Карпас. Заступником його був Матус Залманович Мошкевич, скарбником – Ізраїль Маркович Левін, а доглядачем – Ісаак Давидович Агульник.
На повному забезпеченні обох богадільнях містилося по 20 людей. Приймалися сюди переважно місцеві жителі, які не мали родичів і не здатні були самі добувати кошти на існування. У 1901-1902 роках заклади переїхали до нового комплексу на вулиці Філософській.
У притулку для старців під час Першої світової та громадянської війни жив та помер Йосип Аронович Хазанович – єврейський громадський діяч, один із засновників Єврейської національної бібліотеки та університетської бібліотеки в Єрусалимі. Прихильник Теодора Герцля, Хазанович ще у Білостоці склав величезні збори книжок і матеріалів, які поступово переправив до Єрусалиму. Так, в 1895 він відіслав 8800 томів (вагою близько 4 тонн).
Використані джерела:
Спільнота Катеринослав - Дніпропетровськ
ГО Потік години. Дніпро Дніпровська міська енциклопедія».
Фото Євгена Шнайдера, Олександра Волока із сайту «Мій штетл»
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |