Архітектор Володимир Самодріга: законодавець архітектурної моди міста

20 січня виповнюється 125 років від дня народження Володимира Васильовича Самодриги – видатного архітектора, чиї будівлі відомі кожному мешканцю Дніпра.

Життя Володимира Самодриги – красномовний приклад долі талановитої людини, яка могла досягти значно більшого. Але її зламала безжальна радянська тоталітарна система.

Свого часу про долю та найвизначніші проекти Володимира Самодриги Міському сайту докладно розповідав відомий історик, давній друг нашого сайту, завідуючий відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького Максим Кавун.

Напередодні визначної дати ми вирішили нагадати основні сторінки життя видатного архітектора.

На повну його таланту не дала розквітну тоталітарна система

Йому не було ще і 40 років, його талант був у самому розквіті, вже була збудована ціла низка знакових для нашого міста об'єктів. Та раптом на нього донесли, за «модою» 1937-38 років звинувативши у підривній діяльності. На щастя, розстрілу вдалося минути… Але пляма «ворога системи» була проставлена навічно.

Володимира Самодригу називали законодавцем архітектурної моди нашого міста 1930-х років, але після Другої світової війни його ім'я багатьма було забуте. Незважаючи на це, творча спадщина цього архітектора відома практично всім городянам.

Обласні управління СБУ та МВС – гігантський ансамбль, який місцеві дотепники називали «Дніпропетровською Луб'янкою». 2-й корпус ДНУ імені Гончара та 23-а школа. Ціла низка житлових та адміністративних будівель, побудованих у поєднанні двох архітектурних стилів – конструктивізму та неокласики.

Ці та багато інших будівель було створено за проектами В. В. Самодріги, вони і досі є окрасою Дніпра.

Був учнем легендарного Красносельського

«Володимир Васильович Самодрига народився у 1899 р. у Катеринославі. Трудову діяльність розпочав ще у 1916 р., під час Першої світової війни креслярем у Міській Управі. Згодом, уже під час радянської влади, працював техніком-конструктором у міському комунгоспі, - розповідав про долю архітектора відомий дніпровський історик, завідуючий відділом Дніпроптровського історичного музею Максим Кавун. - У 1929 р. В.В. Самодрига закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут (нині Придніпровська державна академія будівництва та архітектури) за фахом інженера з цивільного будівництва та архітектури.  

В.В. Самодрига надалі сформувався як талановитий учень видатного міського архітектора – О.Л. Красносельського. Вже з кінця 1920-х рр. архітектурна кар'єра В.В. Самодриги різко пішла вгору. Думається, це було наслідком як безсумнівного таланту молодого зодчого, так і покровительства його вчителя, який у тридцяті роки XX ст. став справжнім законодавцем архітектурної моди Дніпропетровська » . 

У першому великому об'єкті Володимира Самодриги простежується вплив його вчителя. Це – так званий «Будинок політкаторжан» на площі Шевченка, 6. Він був збудований у 1930 році у стилі «конструктивізм», який так полюбляв Красносельский. А досить дивну назви об'єкт отримав через те, що житло у ньому отримали колишні політичні в'язні. На той час будинок вважався одним із самих «елітних» у нашому місті.

Будинок зберігся до наших часів, експлуатується як житловий, перший поверх зайнятий закладами харчування.

Шукав свій власний стиль

Надалі Володимир Самодрига намагався відійти від впливу вчителя та шукав свій власний архітектурний почерк. Він переходить до неокласицизму, який був у фаворі тодішньої влади.

До речі, у кінці 19 30-х років В.В. Самодрига закінчив Московський інститут аспірантів при Всесоюзній академії архітектури. Там п роводили перепідготовк у архітектор ів у відповідності з модою та завданнями радянського режиму . Після цього творчий стиль та біографія архітектора вже були повністю пов'язаною з офіційним стилем радянського режиму - неокласицизм ом.

Яскравий приклад цього стилю - житловий будинок на розі проспекту Яворницького  і вул иці Мостової, збудова ний у 1935–1936 рр. П'ятиповерховий будинок з шестиповерховим центральним корпусом був розрахований на 100 квартир. Його можна вважати «візитною карткою» неокласичного стилю в архітектурі міста 1930-х р оків . На ті часи це був справжній «хмарочос» міста!

Будинок зберігся, є житловий з торговельними закладами на першому поверсі.

Але, напевно, найбільш відомий містянам один з останніх об'єктів Самодриги – величезний житловий будинок на перетині проспекту Яворницького та Соборної площі. Відомий він не тільки як вражаючий масштабом, а як багаторічне місце «паломництва» студентів розташованих навкруги вишів. У цьому будинку с 1957 по 2004 роки був розташований кінотеатр «Жовтень», куди з лекцій полюбляли збігати студенти, які «сачкували» навчання, через що кінотеатр і отримав неформальну назву «Сачок».

Цей будинок був зведений ще до Другої світової війни, але під час боїв за місто був напівзруйнований. Його відновили на початку 1950-х років саме за проектом Самодриги, прибудувавши до вцілілої частини великий корпус саме з кінотеатром.

Будинок зберігся, є житловим з різноманітними закладами на першому поверсі. Колишній кінотеатр після 2004 року був перебудований під готель.

Туди боявся потрапити кожен…

Найбільш монументальним творінням цього архітектора став помпезний ансамбль Будинку обласного управління НКВС. Місцеві гострослови прозвали його «Дніпропетровською Луб'янкою» - зрозуміло, що сюди ніхто не бажав потрапити.

Зараз у цьому масштабному об'єкті розміщуються обласні управління МВС та СБУ. Будівля була зведена в рекордні строки у 1935 році і займає майже цілий квартал. Її масштаб був закликаний лише одним своїм виглядом підкреслювати значення НКВС у ієрархії відомств тоталітарної держави.

Комплекс зберігся, функціонує за призначенням. Але він був частково пошкоджений під час ракетної ворожої атаки у 2023 році.

У ті ж часи Володимир Самодрига яскраво виявив себе у проектуванні будівель для навчальних закладів нашого міста.

У 1936–1939 роках він у співавторстві зі своїм учителем А.Л. Красносєльським виконав дуже відповідальну архітектурну роботу – реконструкцію корпусу Дніпропетровського університету. Нині це корпус №2 ДНУ ім ені Олеся Гончара на проспекті Яворницького, 36. Старовинна будівля реального училища, яка існувала на цьому місці, була кардинально змінена з надбудовою двох поверхів. На жаль, у останні роки у цьому корпусі виявлені деформаційні явища. Корпус не експлуатується та потребує реставрації.

Добре знайома городянам і будівля школи №23 на Соборній площі. Вона була збудована у 1940 році. В.В. Самодрига не був власне автором проекту, а дуже творчо переробив типовий проект школи на 880 учнів. У підсумку школа має свій неповторний вигляд і успішно працює в наш час.

Успішну кар'єру зруйнував донос

У наш час залишається лише уявляти, скільки ще цікавих будинків могли з'явитися у нашому місті за проектами цього талановитого зодчого. Як не прикро, його кар'єру наприкінці 1930-х років зруйнував донос у НКВС.

Про сумні часи у житті Володимира Самодриги Максим Кавун писав:

« Хтось написав на нього донос у НКВС, ніби архітектор має зв'язки з троцкістами та займається антирадянською діяльністю. Втім, до арешту справа не дійшла, але посаду доцента він втратив.

З початком війни його мобілізували на польові роботи, на яких Самодрига і потрапив в оточення і полон. Його повертають у Дніпропетровськ, де він працює у місцевих будівельних організаціях. В 1943 він втікає з міста, перепливши Дніпро. На іншому березі його відправляють проходити спецперевірку, а згодом — знов рядовим у тилову частину. Лише після 1945 він повертається до роботи викладачем і архітектором.

Після війни він працював як викладач за сумісництвом у багатьох ВНЗ та технікумах Дніпра. Водночас готував краєзнавчу книгу про рідне місто, але її так і не надрукували за його життя.  Вочевидь, «заплямованість» анкети архітектора поставила хрест на його подальшій роботі».

У подальшому його ім'я як архітектора виявилось напівзабуте. Помер Володимир Самодрига у 1981 році.

Пам'ять про видатного архітектора у радянську добу ніяк не була увічнена. Лише 2015 року на карті міста з'явилася вулиця Володимира Самодриги. Вона розташована у Новокодацькому районі Дніпра, неподалік проспекту Мазепи.