Архітектурні перлини Дніпра: готелю «Асторія» - 110 років

Міський сайт продовжує розповіді про історико-архітектурну спадщину нашого міста, про видатні пам’ятки архітектури, про їх зодчих.

У цьому році відзначають свої ювілеї одразу декілька видатних споруд Катеринослава. Серед них – готель «Асторія», якому виповнюється 110 років. Ця споруда, розташована на проспекті Дмитра Яворницького, 66, добре відома більшості мешканців та гостей міста. Це найстаріший з існуючих сьогодні готелів міста на Дніпрі.

Зважаючи на ювілей, ми пропонуємо детальний історичний нарис готелю «Асторія».

Що являв собою готель «Асторія» 110 років тому? Які архітектурні особливості має будівля готелю? Хто є архітектором цієї незвичайної споруди? Чим знаменитий готель у революційний період? Якою була доля готелю у радянський період?

На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею імені Д. Яворницького Максим Едуардович КАВУН.

«Асторія» - зірка у готельному кварталі Катеринослава

«Готель «Асторія» з’явився в районі міста, де ще з ХІХ століття «гніздилися» будівлі готельно-ресторанного призначення, - розповідає Максим Кавун. - А ще раніше, в кінці XVIII століття тут проходила західна частина забудови слободи Половиці. У 1790-х роках ця територія потрапляє під першочергову забудову міста Катеринослава, і тут виник міський житловий квартал з садибними домоволодіннями.

У ХІХ столітті ці квартали Проспекту облюбували готелі та номери. Цікаво, що в 1850 р. сюди «дотягнувся» знаменитий бульвар, насаджений губернатором Андрієм Фабром. Це одразу підвищило значимість кварталу. Відомо, що в цьому місці в кінці ХІХ століття розташовувався готель «Слов’янський». У 1902 р. тут з’явилися «номери» Сафронова, згодом – готель «Континенталь».

Аж ось у 1912-1913 роках на Катерининському проспекті піднялася будівля готелю «Асторія» (нині проспект Яворницького, 66). У 1913 році «Асторія» прийняла перших відвідувачів. Власниками будівлі була родина Кравцових. Зокрема, існують відомості, що ще наприкінці XIX століття власником ділянки був А.М. Кравцов. Власницею «Асторії» була Сара Кравцова. Детальної біографічної інформації не згадується.

Також існують відомості, що першим утримувачем будинку був підданий Германської імперії Людвиг Бирнстайн. До речі, збереглася цікава інформація, що в жовтні 1914 року, після початку Першої Світової війни, готель було секвестровано як підприємство німецько-підданого, проте вже через місяць готель відновив свою роботу.

П'ятиповерхова будівля – тодішній справжній «хмарочос» Катеринослава. За висотою з нею конкурували готель «Бристоль», «Український будинок» Хрінникова (нині гранд-готель «Україна») та театр-клуб Громадського зібрання (нині філармонія).

Цікаво, що всі ці будівлі були побудовані в 1913 році. Того року фактично була досягнута нова планка висотності споруд у нашому місті.

Об’яви готелю «Асторія» прикрашали найкращі рекламні видання Катеринослава. Наприклад:

«Астория».
Hotel «Astoria»,
Екатеринослав,
в центре города, рядом с главной почтой.
Телефон 12-03 и 12-30.
Оборудованная по образцу заграничных отелей.
Стильная мебель. – Роскошные номера.
Лифт.
Первоклассная кухня».

У передреволюційний час «Асторія» – це один із двох найзнаменитіших і найфешенебельніших готелів Катеринослава. Готель мав більше 30-ти номерів. Конкурент «Асторії», готель «Брістоль», розташовувався прямо навпроти, й до нашого часу не зберігся. А ось «Асторія» повністю зберегла архітектурний вигляд та функціональне призначення.

Хто архітектор «Асторії»? Загадка, розгадана через сто років

Автор будівлі «Асторії» все XX століття лишався невідомим. Останнім часом дуже часто будівлю приписували Олександрові Красносельському, під таким авторством вона потрапила в багато краєзнавчих видань. Мабуть, сказалася деяка схожість стильових вирішень, тим більше, що Красносельський у ті часи швидко став одним із головних зодчих неокласицизму в Катеринославі.

Але виявилося, що архітектором «Асторії» є зовсім інший зодчий. Талановитий, але цілковито забутий. Хто ж він? Відомо, що звали архітектора Самуїл Віленський, і він не згадується в роботах дослідників ХХ століття. Допомогла встановити авторство невелика брошура, видана 1914 року в Катеринославі, але яка зберігається… в Санкт-Петербурзі, в колишній найбільшій бібліотеці імперії. Це Каталог виставки робіт місцевих архітекторів, художників та скульпторів, проведеній у місті.

Отже, 1914 року в Катеринославі пройшла «Перша архітектурно-мистецька виставка», яку організувала група місцевих діячів – Олександр Красносельський, Федір Булацель, Дітріх Тіссен та інші. «Каталог» виставки містить перелік експонатів – представлені авторами проекти будівель, креслення, картини. З каталогу видно, що «С.В. Виленский» керував власним будівельним бюро. Каталог виставки затверджений організаторами, і не доводиться сумніватися у достовірності матеріалів. У «Каталозі» виставки 1914 р., де брав участь, до речі, й Олександр Красносельський, автором «Асторії» названий саме С.В. Віленський.

Архітектор Віленський працював у Катеринославі на початку ХХ століття. Відомо, що звали його Самуїл, ініціали – С.В. У списку жителів Катеринослава в «адресі-календарі» на 1915 згадується «Виленский С. В., ул. Садовая, 15». Вулиця Садова – сучасна Андрія Фабра. Ким за походженням був Віленський, яку освіту він здобув – ці питання чекають на майбутніх дослідників. У будь-якому разі, архітектор зовсім не згадується у літературі з архітектури Дніпра.

Архітектор Віленський був забутий усіма. Сто років забуття. Але в «Каталозі» 1914 року перелічені його проекти – серед них виявилися такі знакові для міста будівлі, як «Асторія», будинок Андрієвських, та комплекс «будинків ПЕДО» («Первое Екатеринославское домостроительное общество»). Вперше ця інформація була оприлюднена в 2010 р. автором даної статті.

Архітектурна перлина – синтез неокласицизму та модерну

Будівлю «Асторії» відзначає цікаве архітектурне вирішення. Спеціалісти називають це «класицистируючий модерн». У ті часи вважалося нормою експериментування багатьох архітекторів з кількома стилями. Але тут в одній будівлі ми маємо оригінальне змішування стилів модерн та неокласицизм.

Загальна структура будівлі тяжіє до неокласицизму. Колони, які об’єднують кілька поверхів, надають відчуття додаткової монументальності. Але присутні такі характерні для модерну еркерні виступи висотою в декілька поверхів. Також до елементів стилю модерн відносяться декоративні геометричні елементи між вікнами різних поверхів. Завершують будівлю три невеликі бані – також доволі нетипова риса для тогочасної архітектури.

До речі, інші роботи архітектора Віленського цілковито вирішені в стилі модерн. Це, зокрема, прибутковий будинок Андрієвських (вул. Андрія Фабра, 15). Будинок збудований у 1910–1912 роках на розі вулиць Козачої (Старокозацької) та Садової (Фабра). Чотириповерхова будівля у стилі модерн має рівні за величиною фасади по Садовій та Козачій вулицях, завершується ротондою-бельведером та характерними фронтонами.

У стилі модерн С.В. Віленський спроектував і перший у Катеринославі прообраз кондомініуму, чи ОСББ. Це «Перше Катеринославське домобудівне товариство» (ПЕДО). У 1910–1911 роках було збудовано чотири корпуси будинків ПЕДО на Козачій вулиці (нині Старокозацька, 74). Фактично це був перший у місті кооператив для мешканців середнього класу: тут були квартири у три та шість кімнат. У кожному корпусі розташовувалися холодильник, пральня, котельня.

Знакова локація революційних часів

Готель «Асторія» увійшов в історію міста не стільки своїми масштабами та архітектурою, але більше завдяки політичним перипетіям. Під час Революції будівля несподівано для себе опинилася в новій ролі. У 1917-1919 роках тут розташовувалися штаби більшовиків, махновців, білогвардійців.

Влітку 1917 року готель облюбували більшовики. Зокрема, тут розташовувалася редакція газети «Зоря». У будівлі готелю ішов прийом у Червону гвардію (про що сповіщала згодом спеціальна пам’ятна дошка). У грудні 1917 року з будівлі готелю, зайнятій більшовиками, велися обстріли Головпоштамту, зайнятого гайдамаками УНР. На початку січня 1918 року нова влада міцно розмістилась у «Асторії»: тут розташовувались губком РСДРП(б), губревком та юнацький клуб імені III-го Інтернаціоналу. Протягом березня 1918 року у будівлі тимчасово містилися деякі комітети ЦВК України.

Існує інформація, що після зайняття Катеринослава австро-німецькими військами на початку квітня 1918 року, готель був повернутий власникам та відновив свою роботу. В цей час в «Асторії» зупинявся відомий російський письменник Олексій Толстой.

Пізніше готель та події в ньому було описано в трилогії Олексія Толстого «Ходіння по муках». Зокрема, в частині «Хмурое утро», змальовано ранок у готелі, коли герой Рощін прокинувся «в дрянной гостиничной комнате, с грязным окном, занавешенным пожелтевшей газетой».

Крім штабу червоногвардійців, під час революції, готель «Асторія» став центром українських військових формувань. Зокрема, тут розташовувалися штаби отамана Самокиша та Нестора Махна.

Штаб революційних сил тут яскраво змальований у новелі Валеріана Підмогильного «Третя революція»:

«Готель «Асторія» з золотими візерунками на червоних мурах, постійний штаб усім переможцям над містом... Його кімнати байдуже приймали нову владу, його льох бачив усяких в’язнів, а прапор на даховому шпилі покірно зміняв свої кольори».

Новий сплеск перипетій спіткав готель у грудні 1918 року. Тоді «Асторія» була захоплена червоногвардійцями. Але вже через добу вони були вибиті звідти військами Директорії під командуванням отамана Самокиша. Останній також розмістив свій штаб в «Асторії».

Готель у радянський час: вкрадена, але повернута назва

Готель «Асторія», після завершення революційних перипетії, повернувся до виконання первісних функцій. Будівлю було націоналізовано, і, звичайно, у 1920-1930-і роки готель вже істотно втратив дореволюційний лоск.

Протягом 1920-х років будівля працювала більшою мірою не як готель, а як місце помешкання офіцерів місцевого гарнізону. У 1930-і роки будівлі знову була повернута готельна функція.

Воєнне лихоліття 1941-1943 років «Асторія» пережила доволі спокійно. Під час боїв у вересні-жовтні 1943 р. будинок, швидше за все, не постраждав, хоча його обладнання було розграбовано.

Це дуже контрастувало з долями сусідніх споруд. Зокрема, у 1941 році було майже повністю зруйновано колишнього головного конкурента – готель «Брістоль». Нині на його місці міститься сквер з пам’ятником Олександру Полю.

У післявоєнний час готель «Асторія» відновив роботу одним із перших. Проте, у 1949 році, у готелю забрали первісну назву. «Асторія» дуже сильно асоціювалася з «буржуазними надмірностями». Тому ім’я готелю змінили на спокійне та політкоректне «Дніпро». Назву «Асторія» було повернуто готелеві лише в нові часи, у 1980-х роках.

В нові, ринкові часи, «Асторія» зберегла колишнє значення. У 2000-х роках було проведено реставрацію, з відновленням первинного вигляду будівлі (зокрема, відновлено характерні бані).

***

Сьогодні «Асторія» має статус пам’ятки архітектури. Важливо, що це одна з небагатьох історичних будівель міста, які ніколи не змінювали своє функціональне призначення. Також сьогодні «Асторія» - найстаріший збережений готель Дніпра», - завершує Максим Кавун.