Легендарна будівля Дніпра відкриває свої таємниці

Усі мешканці Дніпра знають помпезний будинок по пр. Яворницького, 47, але не кожному з них довелося в ньому побувати.

Більшість дніпрян знають про те, що і цій будівлі розміщувалась Катеринославська Міська Дума, а у радянський час – Міська Рада та міськвиконком.

У цьому році у цього будинку, пам’ятки історії та архітектури – подвійний ювілей. Виповнюється 120 років с часу зведення будинку та 40 років, як у ньому розташовується Дніпропетровське державне училище культури, у наш час – Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури.

Нарешті сюди можуть потрапити всі охочі

Саме завдяки новій програмі коледжу у легендарній будівлі можуть вільно та безкоштовно побувати усі охочі. Коледж культури ініціював програму безкоштовних екскурсій за історичними об’єктами, в яких він розміщується. Адже у минулі часи зі зрозумілих причин сторонні люди не могли потрапити в Міську Думу, міськвиконком та училище культури.

Саме до колишньої Міської Думи запрошували учасників вражаючої безкоштовної екскурсії «Українська витинанка в сучасному інтер’єрі». Цим запрошенням скористувався і журналіст Міського сайту.

Спочатку загадаємо історію

Але перед тим, як поринути під дах легендарного будинку, дозвольте стисло нагадати його історію, про яку розповідає відома краєзнавець та історик, завідуюча відділом Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького, автор багатьох книжок про наше місто, почесна громадянин міста Дніпро Валентина Лазебник:

«Будинок розташований на «червоній лінії забудови», на розі вулиці вул. Бродницьких та проспекту. Триповерховий, цегляний, з шістьма вежами.

У 1901 р. Катеринославська міська дума затвердила проєкт, і розпочалося зведення будинку думи за проектом архітектора Д.С. Скоробогатова. Освячення відбулося 16 листопада 1903 р.

Збудовано з білої силікатної цегли, з пілястрами на стінах і невеликими вежами червоного кольору у стилі віденського ренесансу, на яких було зображення синього з золотом герба міста. Фасадом будинок звернений на проспект. Головні сходи вели до вестибулів першого і другого поверхів, де розташували робочі кімнати, аванзал і зал для засідань. Вестибулі оздоблені ліпленням, в аванзалі на стінах висіли портрети імператорів, мармурові дошки з переліком імен почесних громадян міста, жертводавців на користь міста. Тут влаштовували міські та громадські свята, прийоми, а інколи – лекції та концерти.

Цокольний поверх займав міський громадський банк, що мав окремий вхід з вул. Заводської (пізніше Управська, тепер вул.Бродницьких), операційну залу та броньовану комору. На другому поверсі будинку містилися податкова присутність, бухгалтерія, адресний стіл, міська поліційна управа та інші установи. На третьому – кабінети міського голови, секретаря думи і управи, членів управи, канцелярія та думські зали – великий і малий (для приватних нарад).

У великому залі були влаштовані хори для публіки і журналістів, яким Міським положенням було надано право вільного відвідування засідань міської думи. Поряд із залою – кімната для паління. В 1908 р. у будинку було встановлено три телефонні номери – у банку, міського голови та в управі, в усіх відділах висіли настінні годинники.

Управа готувала питання для обговорення в думі, організовувала роботу думських комісій, готувала кошториси прибутків і видатків. Дума мала свій друкований орган «Известия Екатеринославського городского общественного управления» (1908–1918).

Під час революції 1905–1907 рр. у будинку відбувалися щоденні надзвичайні засідання думи, будинок неодноразово обстрілювали страйкарі. З серпня 1917 по січень 1918 р. тут працювала так звана «соціалістична дума» на чолі з міським головою В.І. Осиповим. До складу думи увійшли відомі більшовики Г.І. Петровський, С.І. Гопнер.

У 1919–1921 рр. тут містився міськкомунгосп, комунальний банк. З середини 1930-х рр. і до 1983 р. у будинку містився міськвиконком і міська рада депутатів трудящих. Тут у різні роки працювали голови міської ради І.Т. Гаврилов, Мартинов, М.Є. Гавриленко, М.О. Щолоков, Є.В. Качаловський, В.Г. Бойко, І.О. Лях, О.В. Мігдєєв.

З 1983 р. в будинку міститься Дніпропетровське Державне училище культури».

Єдиний у стилі «Віденський ренесанс»

На високі почуття всіх гостей налаштовують ще у вестибюлі коледжу – тут розташована виставка присвячених нашому місту картин, зроблених студентами та випускниками закладу.

І поки учасники екскурсії (а їх зібралося чимало!) милувалися творчістю, заступник директора коледжу Оксана Жарикова зазначила, що це – лише друга екскурсія для всіх бажаючих до цієї знакової будівлі. І передала кермо правління екскурсоводу Ілоні Лісниковській.

Вона дуже цікаво та наочно, з демонстрацією архівних фотографій, розповіла про історію цього місця на карті міста, про знаменитого архітектора Дмитра Скоробогатова та його шедевр.

Як вважають фахівці, цей будинок – єдиний у Дніпрі, збудований у рідкісному для наших країв стилі «Віденський ренесанс». Однією з особливостей цього стилю є шатрове завершення покрівлі будівлі. Таких гарних веж-шатрів було і збереглося шість.

А ось чого втратила ця будівля з первісного вигляду, знають лише фахівці. До революції Думу прикрашали новомодний на той час великий механічний годинник круглої форми з підсвічуванням. Він зник, але замість нього за радянських часів з'явився годинник простіше, квадратної форми. Його давно мають намір реконструювати.

Великі таємниці маленького сейфу

За 120 років життя будівлі у ньому сталося чимало змін. Але навіть у антуражі сучасних навчальних класів ще теплиться дух колишньої епохи та приховується чимало артефактів минулого.

До одного з них ведуть непомітні дверцята у звичайній аудиторії. За нею свої скарби приховує старовинний сейф.

Він зберігся ще з того часу, коли до Жовтневого перевороту в цій будівлі на першому поверсі розташовувався банк. Як не дивно, сейф використовується й досі – у ньому зберігається архів коледжу. А у студентів та викладачів є прикмета: якщо потерти замочок сейфа – то це до грошей та успіху!

Погляд кожного гостя вражають шикарні сходи, що ведуть на другий поверх. Майже в первозданному вигляді збереглися вони та їх декоративні елементи. Чудові розпис та ліпнина стелі.

Звідси 80 років керували життям міста

Але головні секрети ховаються за двома різьбленими дверима. Одна пара дверей веде до колишнього Малого залу засідань Міської Думи. У ньому зараз розміщується зал циркових занять, і про колишнє призначення приміщення можна здогадатися лише за розписом та ліпниною стелі.

А поряд з ним красою та масштабом вражає головна зала засідань колишніх Думи та міськвиконкому. Зрозуміло, сцена та крісла в залі – з ближчих нам часів. Натомість відновлений розпис стін та стелі дають уявлення про те, в якій прекрасній атмосфері засідали депутати минулої доби. І як за цими засіданнями з витонченого балкона (який теж зберігся) спостерігали запрошені гості та журналісти.

Вузькими, мов корабельними, сходами піднімаємося на верхній третій поверх. Колись тут розташовувалися мала зала думських нарад, міська адресна довідкова та кабінет міського голови.

Нині тут панує творча атмосфера театрально-мистецького коледжу. За нею та в сучасних інтер'єрах непросто вгадати дух минулого. Як каже Ілона Лісніковська, досі точно не встановлено, який кабінет займав градоначальник Катеринослава. Можливо, затишний кабінет, де зараз розміщується кімната макетів сцен, зроблених учнями коледжу. А, може, більш простору кімнату, що виходить на головний проспект, де зараз – гримерка студентів…

Звідси ж, з самого верхнього поверху, всі гості могли помилуватися незвичайним плануванням приміщень під покрівлею і під наметами будівлі.

Поміркувати за підсумками цієї чудової екскурсії є над чим.

На десерт – майстер-клас

Але перш ніж відпустити гостей до цих роздумів, усім їм запропонували взяти участь у незвичайному майстер-класі.

Родзинкою програми екскурсії став майстер-клас «Українська витинанка в сучасному інтер’єрі». Витинанка – це вид народного мистецтва, який включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла: ажурні, силуетні тощо.

- Витинанкою ми займаємося дуже давно, а ідея такого майстер-класу з'явилася півроку тому, – розповіла викладач коледжу Ірина Онищук. – Мета, як і самої екскурсії, – допомогти мешканцям та гостям Дніпра відновити свій психологічний стан, порушений війною. І заразом познайомитися з традиціями української народної культури. У наших планах – проведення подібних майстер-класів з декупажу, ляльок-мотанок та іншого.

На мастер-класі усі могли дізнатися про китайське коріння цього мистецтва, познайомитись із сучасним використанням українськими майстрами витинанок у декорі приміщення, одягу, чеканці тощо. І створити свій шедевр на вибір, згідно зі зразком.

Усі гості з цим мистецьким викликом впоралися на відмінно!

А програма безкоштовних екскурсій Дніпропетровського фахового мистецько-художнього коледжу культури буде продовжена! Дізнатися про подальші екскурсії можна на сторінці коледжу у соцмережі.