Тайны Днепра: в честь чего получила новое название улица Коржева?

С переименованием улицы в Новокодацком районе Днепра связана интересная и древняя история!

Как уже сообщал Городской сайт, на сессии Днепровского горсовета новые названия получили 26 улиц нашего города.

В их числе – бывшая улица Талалихина, которая теперь называется Коржева.

Эта улица расположена в Новокодацком районе, недалеко от проспекта Мазепы. И с ее новым названием связана давняя и очень интересная история! Точнее, сразу две истории.

О них рассказал известный фотограф и исследователь истории Днепра Александр Ярошенко:

«Вулиця КОРЖЕВА (колишня Талаліхіна).

Ще одна нова назва вулиці нашого району пр. Мазепи.

Як усі знають, зараз наше місто позбувається усіх топонімів, що пов’язані з країною-агресором Московією, так зникла і назва на честь росіянина Талаліхіна.

Назва вул. Коржева була підписана на сесії міськради 22 лютого. 

Назва вдала, з козацького минулого. 

Названа вулиця через такі історичні об’єкти як «степ Коржа» і курганну групу «Коржеві могили» – обидва ці об’єкти розташовані саме у нашому районі. 

Розберемось що це таке.

Спочатку розглянемо стару мапу 1882 р. Трохи на захід від Аптекарської (Лікарської) балки на вершині пагорба розташована значна курганна група яка підписана «могила Довга (Коржеві)». Сама прикметна частина це три кургани, що стоять впритул у вигляді витягнутого утворення, тому назва могила Довга зустрічається на багатьох таких старих мапах (в ілюстраціях даю приклад ще мапи 1853 р.). Але нас цікавить друга назва – Коржеві могили. У прив’язці до сучасної місцевості ці могили були одразу біля відомого будинку Стосик (Вул. Новоорловська, 2), на ділянці від вул. Авіяційної до Стосика, зараз там гаражі і проїзд, а поблизу сучасна вул. Коржева.

Старожили нашого району добре пам’ятають, що залишки могили Довгої були біля Стосика і після війни у 1945-1949 роках. Це все ще був довгастий пагорб, але вже тільки з одною вершиною висотою приблизно до 6 метрів. На вершку цього пагорба стояла невеличка меморіяльна стела з табличкою, імовірно на честь подій революції 1905 року (в ілюстраціях подаю архівну світлину цих курганів 1925 р.).

Тепер звернімось до німецької аерофотозйомки 1940-х років. В ілюстраціях подаю фрагмент зйомки цього місця під кутом, ліворуч від Стосика якщо придивитись видно цей довгастий курган і тінь від стели. Коли курган був остаточно знищений мені невідомо, на супутниковому знимку 1965 р. його вже нема, на цьому місці з’явився проїзд який є і зараз.

То що означає ця назва курганів, чому вони Коржеві? 

Звертаємось до досліджень відомого науковця-етнографа Якова Новицького (1847–1925). У своєму нарисі «Народня пам’ять про Запорожжя» (1911 р.) Новицький зокрема наводить розмови зі старожилами нашого міста, які він робив ближче до кінця ХІХ ст., тут нас цікавить розділ «Половиця-Катеринослав», а іменно оцей уступ: 

«Зі старожилів Половиці Кравець знає, і то по розповідям инших, відомого запорожця Коржа, оповідками якого у свій час скористалися Стороженко, єпископ Гавриїл і Скальковський. За його словами, біля Катеринослава, у степу по напрямку від ливарного заводу є дві великі могили, відомі під назвою «Коржевих». Там був «степ Коржа». Ще раніше ці могили, за його словами мали назву «Близнюки». Їх, одначе, не слід плутати із тими двома великими «Близнюками», яких видно на степу Лоцманської Кам’янки».

Оскільки Кравець мав цю інформацію через другі руки, то імовірно «дві могили» - це помилка, бо ж насправді їх було три. Зате маємо ще цікаву історичну назву цих курганів біля Стосика – «Близнюки». І саме головне, тепер ясно, що назва курганів за ім’ям відомого козака-запорожця Микити Леонтійовича Коржа (1731–1835). 

Корж був уродженцем Нового Кодаку, 20 років перебував на Січі, прожив більше 100 років і на схилі віку був відомий своїми усними оповідками про історію і побут Січі. А формулювання «тут був степ Коржа» означає, що Корж мав які-то права на цей степ (тобто якісь терени навколо сучасного Стосика).

Про постать козака Микити Коржа подаю посилання.

Дякую за допомогу історику Валентину Старостіну і архітектору Едуарду Чубарову. За світлину Коржевих могил 1925 р. дякую краєзнавцю Сергію Ковтуну».

Иллюстрации со страницы Александра Ярошенко.