Історія Дніпра: Кайдацькому мосту – 40 років

5 листопада виповнилося 40 років найдовшому мосту в Дніпрі, але одному з наймолодших у нашому місті.

Незважаючи на доволі «молодий» вік, історія Кайдацького мосту має свої родзинки. Саме тому Міський сайт пропонує вашій увазі спеціальну розповідь про нього.

Скільки років будували Кайдацький міст? Як виникла власне ідея цього мосту і яке вона має історичне підґрунтя? Хто проектував і будував мостовий перехід? Які особливості мосту серед інших мостів Дніпра?

На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею імені Д.  Яворницького Максим Едуардович КАВУН.  

Кайдацький міст: один із наймолодших, проте сама переправа – найстарша

«Кайдацький міст – п’ятий за хронологією побудови стаціонарних мостових споруд через Дніпро у межах нашого міста, - розповідає Максим Кавун. - Звичайно його називають четвертим, проте це помилка. Він п’ятий, якщо рахувати як окремий залізничний міст біля старовинного Амурського мосту, зведений у 1977 році.

Кайдацький міст - один із наймолодших мостів у нашому місті. Йому виповнилося «всього лише» 40 років. Але задовго до цього, у XVII–XVIII століттях, саме в цьому районі існував найдавніший дніпровський перевіз, від Нового Кодаку до Ломівки.

В цьому полягає своєрідна іронія долі – найдавніша переправа з кінця XVIII століття фактично зникає, передаючи свої функції мостовим переходам через Дніпро в районі Катеринослава, нижче за течією. Переправа знову діяла під час Другої Світової війни, проте епізодично. І тільки в кінці «брежневської доби», ця переправа несподівано знову актуалізується шляхом спорудження стаціонарного Кайдацького мосту.

Кодацький перевіз функціонував мінімум два століття, а, вірогідно, ще раніше.  Він розташовувався в районі Нового Кодака на правому березі, і Кам'янки - на лівому. Користувалися перевозом здебільшого мешканці Лівобережної України, які їхали на Запорозьку Січ і в більш південні райони.

Знаменитий історик нашого краю (нещодавно про нього спеціально розповідав Міський сайт), єпископ Феодосій Макаревський в своїй відомій книзі «Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии» (1880) присвятив окреме місце цьому перевозу:

«Все путешественники с западного края, все чумацкие и казацкие ватажки, шедшие на Дон и в Кагальник за рыбою, с одной стороны, а равно и все промышленники и торговцы из Курской и Орловской, из Воронежской и Харьковской губерний, отправлявшиеся в Крым за солью, с другой стороны, – все переезжали чрез Днепр, на правой стороне его, у Новаго Кайдака, а на левой – у Камянки».

Відомо, що за розпорядженням Запорозького Коша на лівому боці Дніпра була розміщена особлива перевізна команда із суворим наказом, за словами єпископа Феодосія, «всем путешественникам облегчать переезд чрез Днепр».

З будівництвом губернського міста Катеринослава на правому березі Дніпра стара Кодацька переправа припинила існування. З 1796 року в історичних джерелах згадується нова переправа через Дніпро, вже навпроти Катеринослава. Це був так званий «наплавний міст», який протягом XIX століття постійно змінював місце розташування – від лінії сучасного Амурського (Старого) мосту до лінії сучасного Центрального (Нового) мосту.

Нарешті, у 1884 році з’явився у нашому місті перший стаціонарний міст (нині має назву Амурський). Надалі, в 1932 році – Мерефо-Херсонський залізничний міст. У 1943–1944 рр. було побудовано дерев’яний міст, який зрештою замінив собою відкритий у 1966 році новий Центральний міст.

Нове життя старої переправи: ідея Кайдацького мосту

І тільки у другій половині XX століття місто (яке вже називалося Дніпропетровськ) підійшло до проблеми спорудження стаціонарного мостового переходу через Дніпро в районі колишнього Нового Кодаку. У 1970-х роках ця зона стає епіцентром потужного житлового будівництва – житломасиви Червоний Камінь, Комунар, Парус (про початки історії житломасивів спеціально розповідав Міський сайт). З іншого боку, в 1980-х роках дуже інтенсивно забудовувався житломасив Фрунзенський на лівому березі Дніпра (нині це житломасиви Ломівський та Камянський).

Будували Кайдацький міст цілих сім років. Спорудження мосту розпочалося в кінці 1975 року – на початку 1976 року. Сам проект мосту було розроблено у 1975 році. Цікаво що проект виконували не тільки місцеві фахівці, а, зважаючи на масштаби та специфіку споруди, проект виконувався у співробітництві спеціалізованих проектних інститутів «Дніпроцивільпроект» у Дніпропетровську та «Ленінградмостобуд» у м. Ленінград (нині Санкт-Петербург).

25 січня 1975 року газета «Зоря» в статті «П’ятий міст над Дніпром» передбачала:

«Розпочалася розробка робочих креслень для будівництва нового, п’ятого мосту через Дніпро. На відміну від старих він буде вдвічі ширшим. Тут планується шестисмуговий рух із швидкісним трамваєм, який зв’яже північний район міста з центром. Із пуском нової автотранспортної магістралі центр міста трохи звільниться від автомобільних потоків, підвищиться безпека руху, зменшиться забруднення повітря вихлопними газами.

Проектуванням мосту займаються інститути «Дніпроцивільпроект» і «Ленінградмостобуд». Зводитиме його в районі Кайдаків колектив Дніпропетровського тресту «Мостобуд-1».

Новий міст стане до ладу в десятій п’ятирічці» (тобто, за планами, до 1980 року – Максим Кавун). 

Міст-велетень будували за допомогою термобурів

Будівництво Кайдацького мосту здійснював знаменитий мостозагін № 12 тресту «Мостобуд» № 1 під керівництвом Леоніда Тесленка.

Деталі мосту виготовляли на Дніпропетровському заводі мостових залізобетонних конструкцій. Для цього на його території збудували два нові цехи. В цілому на будівництві мосту були задіяні чимало колективів.

Газета «Прапор юності» повідомляла:

«Мостобудівникам допомагали колективи Дніпропетровського заводу металургійного устаткування, об’єднань «Дніпроважбудіндустрія», «Дніпробудіндустрія», експериментального заводу «Міськрембудтресту», інших підприємств міста. Складні завдання виконували Всесоюзний науково-дослідний інститут бурильної техніки, Київський відділ конструкторського бюро Головмостобуду СРСР, проектну документацію готував інститут Лендіпротранміст».  

На будівництві Кайдацького мосту, як повідомляли тогочасні ЗМІ, застосовувалася низка оригінальних технологій.

Газета «Зоря» 31 січня 1976 року детально розповідала:

«Якою буде нова споруда, тобто п’ятий в нашому обласному центрі міст? Яке його призначення? – з таким питанням наш кореспондент звернувся до головного інженеру мостозагону № 12 Ігоря Олександровича Скачкова…

На правому березі працює дільниця нашого загону. Дві комплексні бригади ветеранів мостобудування – заслуженого будівельника України Івана Федоровича Свириденка та Миколи Семеновича Єлисеєва – споруджують опори. Вони вже кінчають дві опори на березі і продовжують роботи для зведення ще трьох на річці. Міст буде досить широкий, тому кожна опора складатиметься з трьох потужних стовпів. Це значно ускладнює і збільшує обсяг робіт. Ти більше, що на глибині дев’яти метрів у ріці є велика скала підвищеної міцності, і звичайними засобами не можна у короткі строки пробити сотні свердловин діаметром по 1,3 метра. Ми застосували новий метод буріння, який був випробуваний на будівництві мосту через Амур у місті Комсомольську. Що це за метод? Буримо здвоєними турбобурами, які приводяться в рух водою під тиском 40 атмосфер. Цей спосіб дозволив нам прискорити темпи буріння свердловин такого великого діаметру.

Водолазам теж багато роботи. Вони ретельно обслідують скелю, перевіряють чистоту і розміри пробурення свердловин, визначають місце валунів, які заважають підводним роботам. Ось зовсім свіжий приклад. На місці, де повинна бути шоста опора, водолази знайшли на скелі валуни. Причому, один з них важить близько 40 тонн. Така брила може трапитись і в інших місцях будови».

У загальній панорамі Кайдацького мосту виділяються дві центральні опори. Центральна опора, під номером 19, тримає найдовший проліт над фарватером ріки.

3 квітня 1977 року газета «Зоря» розповідала:

«Торік за проектом ленінградців дніпропетровський мостозагін № 12 розпочав будівництво. А незабаром над Славутою здійнялися перші опори.

Сьогодні, – розповідає начальник загону заслужений будівельник УРСР Л.М. Тесленко, наші мостобудівці уже звели їх одинадцять. Могли б більше, та Дніпро «втаїв» несподіванку. Русло ріки з правого берега виявилося скелястим. Під одну опору треба пробити 18 отворів, об’єм майже сім кубометрів кожен. Більше чотирьохсот кубометрів граніту вийняти! Досвід був і у нас, в у наших колег-мостовиків аж з далекого Амура. Але дніпровські пороги міцніші разів у десять. Перспектива не радувала – по півтора року на опору. Тут і згадали про турбобури. Досі їх використовували газонафтобурильники. А чому б не спробувати й нам? Московські фахівці схвалили задум, допомогли сконструювати спеціальні долота. Завдяки цьому вдалося прискорити темпи. Місячні завдання перевиконуємо.

Народження моста – складний сплав архітекторської та інженерної думки. Тут поєднуються наука і труд, творчість ученого, організатора і робітника».

Будівничі мосту боролися з течією ріки та льодом

Газета «Прапор юності» 7 вересня 1982 року додала ще цікавих подробиць конструктивного рішення мосту:

«Кайдацький міст відрізняється від усіх подібних споруд в обласному центрі. За рахунок спеціальних тросів із особливо міцних матеріалів, умонтованих до кожної зі складових частин мосту, вдалося ліквідувати численні деформаційні шви й зробити міст цільним. На всій довжині споруди таких швів буде чотири – два по центру, коло острова, через котрий пройшов міст, і два – на берегах. Решта блоків пов’язані між собою ще й спеціальним клеєм. Це застереже конструкцію споруди від зайвого стиснення взимку й розширення за спекотної погоди».

На будівництві мосту траплялися й надзвичайні ситуації.

Газета «Днепр вечерний» 5 квітня 1977 року розповіла:

«Это только с виду Днепр величав и спокоен. Подлинный его характер хорошо изведали мостостроители. Перед ледоставом река попыталась «снять» с якорей плавающие механизмы и приспособления, как нитки рвала 28-миллиметровые стальные тросы.

Чтобы лед не смял шпунтовые ящики, – вспоминает кранмейстер И.Ф. Свириденко, - нам пришлось бороться со стихией днем и ночью. 28 февраля опоры вышли на поверхность воды. Седой Славутич был побежден».

Міст урочисто відкрили за п’ять днів до смерті генсека Брежнєва

Будували Кайдацький міст одночасно з двох берегів Дніпра.

Спочатку планувалося ввести міст у дію в 1980 році. Але він був відкритий із суттєвою затримкою, що було доволі незвично в радянський час. Скінчилась десята п’ятирічка, розпочалась одинадцята….

Завершили роботи зі спорудження Кайдацького мосту тільки у 1982 році. Напевно, вплинули складні технічні умови будівництва.

Газета «Днепр вечерний» 9 вересня 1982 року дала картину робіт на завершальній стадії:

«Мост будет в срок.

Близится к завершению строительство Кайдакского моста.

Введение этого объекта в эксплуатацию невозможно без создания подъездных путей, автодорожных развязок. Именно этим заняты строители третьего участка управления «Дорспецстрой-20» треста «Днепроспецстрой».

У коллектива есть определенный опыт работы, накопленный при строительстве Усть-Самарского моста. Все бригады трудятся по-ударному, понимая, что и от них зависит своевременная сдача этого объекта. Сейчас здесь ведется планировка насыпи, идет подготовка почвы под дернование.

Виражи подъездных путей – это зона повышенной опасности для транспорта. Строители, учитывая это, сделали более высокие бордюры. что предотвратит возможность выезда за территорию дороги».

Урочисте відкриття Кайдацького мосту відбулось 5 листопада 1982 року.

Офіційно воно було приурочене до важливих ювілейних дат – «до 65-ї річниці Великого Жовтня» та до «60-річчя утворення СРСР». За іронією долі, міст відкрили «під саму завісу» брежнєвської доби. Адже генсек Леонід Брежнєв пішов з життя через п’ять днів, 10 листопада 1982 року.

Відкривали міст на найвищому рівні. На урочистому мітингу були присутні перші особи міста та області: перший секретар міськкому партії Володимир Петрович Ошко, перший секретар обласного комітету партії Євген Вікторович Качаловський, та навіть міністр транспортного будівництва Радянського Союзу (у 1975-1985 роках) Іван Дмитрович Соснов.

Відкриттю Кайдацького мосту присвятили свої перші шпальти всі газети тогочасного Дніпропетровська.

Зокрема, газета «Прапор юності», наступного дня, 6 листопада 1982 року вийшла з передовицею «З’єднались береги».

Газета «Зоря» вмістила велику статтю «Унікальний і зручний». Вона ж надала докладний опис урочистої церемонії відкриття:

«Святково прикрашений правобережний в’їзд, де встановлено меморіальну дошку Сюди зібралися представники восьми районів міста. Прапори, портрети членів Політбюро ЦК КПРС, лозунги і транспаранти.

Мітинг відкрив перший секретар Дніпропетровського міськкому партії В.П. Ошко.

Оркестр виконує державні гімни СРСР та УРСР. Почесне право відкрити міст надається кандидату в члени Політбюро ЦК Компартії України, першому секретареві обкому партії Є.В. Качаловському, міністру транспортного будівництва СРСР І.Д. Соснову, передовим будівельникам. 

Спадає покривало з меморіальної дошки, і тепер можна прочитати пам’ятний напис: «Кайдакский автодорожный мост сооружен в честь 60-летия образования Союза ССР по проекту Ленгипротрансмоста трудящимися Мостотряда № 12 треста «Мостострой» № 1, строительными организациями и промышленными предприятиями города, при активном участии комсомольцев и молодежи. Ноябрь 1982 г.».

Група прямує до червоної стрічки, яка перетинає вхід на міст. Є.В. Качаловський перерізає її. Піонери вручають почесним гостям і будівельникам квіти. Слово надається Є.В. Качаловському:

Архітектурне обличчя міста-трудівника, – говорить він, – прикрасила ще одна чудова споруда – Кайдацький автодорожній міст… Є.В. Качаловський тепло поздоровив з трудовою перемогою уславлений колектив Мостозагону № 12, який тільки в Дніпропетровську збудував майже двадцять унікальних і складних об’єктів…

Потім виступив міністр транспортного будівництва СРСР І.Д. Соснов, який поздоровив дніпропетровців із здачею в експлуатацію дуже потрібного місту об’єкта. Він розповів про успіхи працівників галузі, про внесок їх у розвиток народного господарства країни, про перспективи транспортного будівництва…

Право першого проїзду через новий міст надається передовим водіям автопідприємства 03662».

Трамвай на мосту запізно, але відкрили, а естакада досі чекає

Будівництво Кайдацького мосту мало, без зайвого пафосу, величезне інфраструктурне та містобудівне значення.

Цікаво, що в 1982 році у місцевій пресі наводилися дані про те, що «економічний ефект нової автомагістралі над Дніпром становитиме майже чотири мільйони карбованців на рік».

З одного боку, міст поєднав два величезні житлові райони міста на обох берегах (кожний із декількох житломасивів). Фактично, Кайдацький міст став «батьком» житломасиву Фрунзенський на лівому березі, який став забудовуватись саме завдяки налагодженню транспортної переправи.

Далі, будівництво мосту, призвело до  суттєвої інтенсифікації забудови в цих міських районах. З другого боку – відкриття мосту частково вирішило проблему руху транзитного автотранспорту по лінії Київ – Донецьк без заїзду у центральну частину міста.

Газета «Прапор юності» після відкриття мосту радісно повідомляла про «планов громадье»:

«На 1.732 метри проліг він, з’єднавши береги. Шість рядів автомобільного транспорту пропускатиме в обидва боки. Прокладено дві колії, якими курсуватимуть швидкісні трамваї. Коли буде споруджено під’їзні шляхи, транзитний транспорт по трасі Київ-Донецьк не заїжджатиме в місто. Стане можливим розвивати житлове будівництво на Лівобережжі – в північній частині обласного центру».

Але коли це ще буде….

Досі існує одна обставина, яка до сих пір залишилася принципово невирішеною. Справа в тому, що міст планувався із таким розрахунком, що в районі правого берега рух автотранспорту буде спрямований на естакаду,  яка мала далі пролягти над заводами, і рух, поряд з житломасивом Західний, виходив би на криворізьку трасу в районі вулиці Киівської.

Цей життєво необхідний для міста проект досі не реалізований. До нього поверталися кілька разів, впродовж трьох десятиліть. Лише в останні роки ця тема здвинулася з місця. Але поки що Кайдацький міст, досі, так би мовити, працює напівсили.

17 грудня 1996 року по Кайдацькому мосту було відкрито рух швидкісного трамваю по маршрутах № 18 та № 19. Вони сполучили житломасив Лівобережний та забудову по Донецькому шосе з Новими Кайдаками та площею Островського (нині Старомостова). Цікаво, що швидкісний трамвай планувався… ще в проекті самого мосту середини 1970-х років. Але, як часто це буває у нас, від ідеї до реалізації пройшло рівно 20 років.

Міст-рекордсмен: найдовший в Україні та Європі?

Кайдацький міст має довжину 1732 метри, та трирядний рух автотранспорту в обидва боки. Міст складається зі збірних залізобетонних конструкцій. 

Незважаючи за першість у розмірах, варто відзначити, що в естетичному та інженерному плані Кайдацький міст не являє собою унікальну споруду. Він програє в цьому плані трьом головним мостам через Дніпро. Але він безумовний рекордсмен за довжиною.

Газета «Зоря» в квітні 1977 року наполягала, що цей міст на момент будівництва був навіть найдовшим в Україні та Європі! Невідомо, чи актуальна ця інформація нині, але Кайдацький міст є найдовшим серед мостових споруд нашого міста.

У 2017 році, на свій 35-річний ювілей, Кайдацький міст загорівся ярким цілісним підсвітленням. Кажуть, що такий проект було реалізовано вперше в Україні.

***

Будівництво Кайдацького мосту-рекордсмену 40 років тому стало суттєвим кроком уперед у транспортному розвитку нашого міста. Сьогодні міст, перший за рахунком по течії Дніпра у нашому місті, надійно поєднує щільно заселені західні райони на обох берегах, та відводить від центру міста потік транзитного автотранспорту», - завершує Максим Кавун.