Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Днепр » Новости города и региона
ср, 18 декабря 2024
19:42

НОВОСТИ ГОРОДА И РЕГИОНА

Люди Дніпра: Дмитро Мізко – «перший директор» шкіл нашого міста

|«« «« »» »»|

7 листопада виповнилося 250 років незвичайній людині, яка дуже мало відома сучасникам – мешканцям Дніпра та області. Між тим вона була одним із символів історії краю два століття тому.

Це Дмитро Мізко – перший директор першої гімназії Катеринослава та одночасно «директор училищ» всієї тодішньої губернії. Говорячи сучасною мовою, перший голова управління освіти краю.

Про «батька-засновника» середньої освіти Дніпра та Придніпров’я – наша спеціальна розповідь.

Звідки родом Дмитро Мізко та як доля привела його в Катеринослав? Які щаблі службової кар’єри він пройшов? Скільки років він очолював місцеву систему закладів освіти? Які успіхи в становленні середньої освіти пов’язані з його постаттю? Які риси характеру відзначали цю людину?

На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею ім. Д. Яворницького Максим Едуардович КАВУН.

З Чернігівщини – до Катеринослава

«Першим директором гімназії до 1831 року був Дмитро Тимофійович Мізко (1772–1847), який відіграв велику роль у культурно-освітньому розвитку Придніпров’я, - розповідає Максим Кавун.

Д.Т. Мізко – українець за походженням. Народився 26 жовтня (7 листопада – за новим стилем) у 1772 році у повітовому місті Борзна Чернігівської губернії. Батьки – священик Тимофій Федорович, та Феодосія Федорівна, дочка надвірного радника Андрієвського. Відповідно до родинної традиції, Дмитро пішов шляхом здобуття духовної освіти. Закінчив спочатку Чернігівську духовну семінарію, а згодом навчався у Київській Духовній академії та Чернігівському головному народному училищі.

Як писав автор книги про Дмитра Мізка, виданої в Одесі 1849 року:

«С младенческих лет чувствовал он охоту к учению и всегда учился прилежно и с успехом. Любознательность свою он сохранил в высшей степени и во всю свою жизнь. Оттого он обладал самыми разнообразными по всем частям сведениями…».

У 1788 році Дмитро Мізко опинився у новому Катеринославі. Чому саме сюди покликали життєві шляхи молодого фахівця, достеменно невідомо. Катеринослав на Дніпрі тоді якраз був місцем, куди активно переселялися мешканці Лівобережної України. У 1789 р. до міста були офіційно переведені органи управління Катеринославського намісництва та місто активно почало функціонувати як адміністративний центр (з 1784 по 1789 роки адміністрація намісництва тимчасово перебувала в місті Кременчуці).

Першою посадою Дмитра Мізка в Катеринославі було «підканцелярист» Казенної Палати (з 5 жовтня 1788 року). Дослужився до «регістратора». З 1794 р. він став помічником Губернського землеміра. Згодом працював у Палаті цивільного суду протоколістом та секретарем. Освічений і старанний юнак швидко робив кар'єру. Дмитро Мізко успішно виконував різні доручення катеринославських губернаторів.

Успішна чиновницька кар’єра привела Дмитра Мізка на вершину управління освітніми закладами краю. У 1802 р. була створена Катеринославська губернія. 7 (19) лютого 1803 р. Д.Т. Мізко вступив на посаду «директора училищ» Катеринославської губернії (аналог сучасної посади голови обласного управління освіти).

Як писав автор книги про життя Д.Т. Мізка (видана в Одесі в 1849 році):

«Здесь начинается главнейшее и существенное поприще деятельной жизни Дмитрия Тимофеевича и блистательный ряд самого удачного и самого прочного насаждения просвещения в губерниях Екатеринославской и Херсонской».

У 1809 році Дмитра Мізка було призначено ще й директором училищ Херсонської губернії (до 1813 року), і тепер він займався поширенням освіти та освіти майже у всій Південній Україні.

Батько-засновник катеринославської гімназії

Головним (а довгі роки й єдиним) закладом середньої освіти міста та губернії була Катеринославська чоловіча гімназія. Вона була заснована у 1805 році. Заснування гімназії стало останнім етапом у низці кроків щодо впровадження закладів освіти в новому Катеринославі.

Як відомо, у 1784 році був офіційно заснований Катеринославський університет з академією музики або консерваторією. На жаль, ці плани залишилися нереалізованими, тоді замість університету у Катеринославі з'явилося «Головне народне училище». Воно було відкрито 17 (28) квітня 1793 року і мало 4-класний курс навчання. Тут здобували освіту діти дворян, купців та чиновників. За 12 років історії училища в Катеринославі повний курс навчання у ньому закінчив лише 61 учень. Міський сайт докладно розповідав про перший День знань у нашому місті та народне училище.

На початку XIX століття центральна влада згадала про «забутий» Катеринослав та перейнялася розвитком закладів освіти в краї. 1 (13) серпня 1805 року, нарешті, була створена Катеринославська губернська чоловіча гімназія. Гімназія спочатку мала чотирирічний курс навчання. Цей крок виявився дуже результативним. Освітнє «насіння», посаджене на початку XIX століття, дало дуже рясні сходи.

Свято відкриття гімназії стало однією з найяскравіших подій історії раннього Катеринослава. Воно надовго запам'яталося городянам та увійшло до історичних хронік. 1 (13) серпня 1805 року на урочистостях були присутні вся місцева влада, еліта міста, губернатор Берг та губернський предводитель дворянства Шостак та представник Харківського університету, професор О.І. Стойкович.

Свято відкриття гімназії відкрилося кантатою, яку створив… катеринославський губернатор Берг. У вихідний час він займався музичною творчістю. Після цього урочисті промови виголосили представник Харківського університету, директор гімназії Дмитро Мізко та вчителі гімназії Одинець-Заставський (французькою мовою), Якубовський (російською) та Канжаке (німецькою). Вчитель малювання Рєпнін підніс представнику від університету написану ним спеціально до події картину. В цілому ж свято відкриття гімназії продовжувалося в Катеринославі 5 днів.

Директор створив елітний навчальний заклад, яким захоплювався Дюк Ришельє

Директором катеринославської чоловічої гімназії Дмитро Мізко пробув із 1805 по 1831 роки, тобто 26 років. Гімназія була заснована за протекцією та під патронатом Харківського університету, заснованого в тому ж 1805 році, що й гімназія. Катеринослав ніколи не був центром навчального округу. Місто спочатку підпорядковувалося Харківському навчального округу, а з 1833 року – Одеському округу.

У 1806 році нововідкриту гімназію спеціально відвідали Опікун Харківського навчального округу таємний радник сенатор граф Северин Потоцький та Херсонський військовий губернатор і губернатор Катеринославської, Херсонської та Таврійської губернії Еммануїл Ришельє (той самий «Дюк»). Вони залишилися дуже задоволеними станом справ у гімназії. У 1816 році гімназію відвідував Херсонський військовий губернатор і губернатор Катеринославської, Херсонської та Таврійської губернії граф Олександр Ланжерон і також «изъявил отличное свое удовольствие».

У катеринославській гімназії навчалися лише діти заможних людей. Серед учнів переважали діти дворян, купців та чиновників. У першій чверті ХІХ століття, в часи Дмитра Мізка, кількість випускників гімназії була порівняно невелика. За рік гімназія випускала 12–15 осіб, згодом ця кількість збільшилася майже вдвічі. В цілому, за перше століття історії гімназії (з 1805 до 1905 року) її випускниками, за даними історика гімназії Ф.В. Локотя, стали 1466 осіб. Найбільша кількість учнів гімназії припала на 1883 рік – це 511 осіб.

В часи Дмитра Мізка, у першій чверті ХІХ століття, учні гімназії вивчали латинську, німецьку та французьку мови, історію, географію, початковий курс філософії та словесності, математику, фізику, природознавство, політекономію, малювання. Для бажаючих присвятити себе військовій службі запроваджувалися додаткові предмети – фортифікація та артилерія.

Тривалість навчання в катеринославській гімназії сильно змінювалася. Спочатку, з 1805 по 1827 роки, курс навчання був чотирирічним. За статутом 1828 р., курс мав стати семирічним. Однак, як це водиться у нас, із нововведенням сильно запізнилися – катеринославська гімназія була перетворена на семикласну вже після Дмитра Мізка, лише у 1836 році! Згідно зі статутом 1871 року, утворювався 8-й клас та один підготовчий клас. Зрештою, на початку ХХ століття, навчальний курс тривав уже 9 років: підготовчий рік та вісім основних.

Катеринославська гімназія від часів Дмитра Мізка і до самої революції 1917 року завжди вирізнялася високим рівнем викладання. Саме навколо гімназії формувалося нечисленне коло катеринославської інтелігенції аж до середини ХІХ століття. Після Дмитра Мізка тут відзначилися такі діячі на ниві місцевої освіти, як Яким Якович Ковалевський, Яків Дмитрович Грахов та інші.

Перший директор успішно знаходив спонсорів гімназії та заснував перші гімназичні медалі

Директор училищ та гімназії Дмитро Мізко з самого початку активно зайнявся, як би сьогодні сказали, пошуками спонсорів – залученням капіталів від багатих меценатів на потреби розвитку гімназії. Він досяг великого успіху в цьому!

У 1812 році першою такою великою пожертвою був дар 15.000 рублів асигнаціями від поміщика майора Івана Скорнякова. Згодом цей же меценат у 1819 році пожертвував ще 10.000 рублів асигнаціями. У 1819 році була зроблена найбільша пожертва в катеринославську гімназію – 46.390 рублів асигнаціями. Їх вніс місцевий «помещик Александровского уезда, Городовой Секретарь, Иван Сидорович Бородавка». Незважаючи на таке «гоголівське» прізвище, ми маємо дати шану та щиро подякувати цій людині!

У 1822 році Дмитро Мізко домігся розпорядження про нагородження найкращих випускників гімназії двома золотими та двома срібними медалями щорічно. Ці медалі виготовлялися за особливим малюнком на Санкт-Петербурзькому монетному дворі. Ці медалі сьогодні – мрія будь-якого колекціонера.

«Доктор изящных наук» та член багатьох наукових товариств

Дмитро Мізко був обраний членом багатьох наукових товариств, що для раннього Катеринослава було річчю доволі екзотичною. У 1812 році до своїх лав його прийняло Санкт-Петербурзьке ««Вольное общество любителей наук и художеств». У 1816 р. Мізко став членом Вільного економічного товариства, одного з найшанованіших у тодішній імперії. У 1818 р. прийнятий у члени «Императорского человеколюбивого общества» членом-кореспондентом.

Дмитро Мізко підтримував активні зв’язки з харківськими інтелектуальними колами. Нагадаємо, що в 1805 р. саме в Харкові було відкрито університет (єдиний тоді на всьому півдні Російської імперії, й України також). Тому інтелектуальна історія нашого міста дуже тісно переплетена з харківською. У 1815 р. Дмитро Мізко склав екстерном іспити в Харківському університеті та отримав ступінь, яка цікаво звучить сьогодні – «Доктор изящных наук». У 1824 р. Дмитро Мізко став членом Товариства наук при Харківському університеті.

Дмитро Мізко зробив дуже успішну кар’єру. Він дослужився до чину дійсного статського радника (з 1819 р.). Він мав ордени св. Анни ІІ-го ступеня, св. князя Володимира ІІІ-го та ІV-го ступеня.

Принади суворого вчителя: купив собі труну за 10 років до смерті

За своїм характером Дмитро Мізко відповідав образу суворого вчителя: був людиною педантичною, яка свято дотримувалась встановленого ним розпорядку дня. Обідав завжди лише о 12:30. «Вел он всегда самую трезвенную и воздержную жизнь», - стверджував біограф Мізка в 1849 році.

Разом з тим, у характері Дмитра Мізка поєднувались риси людини епохи Просвітництва з тотальною домінацією в родині. За 13 років до смерті Мізко склав свій духовний заповіт.

Дуже яскравий епізод пов'язаний з відношенням Дмитра Мізка до смерті та поховального обряду. За 10 років до смерті він купив собі власну труну. Не тільки купив, а навіть приміряв її. За 4 роки до смерті купив біле вбрання для поховання. Нарешті, за 1 рік до смерті Дмитро Мізко склав доповідну записку, як його ховати і які «богоугодні дари» приносити.

У 1837 році Мізко зовсім осліп, проте продовжував жити активно й брати участь у культурному житті.

Дмитро Мізко помер від епідемії холери 19 (31) грудня 1847 року, на 76-му році життя. Його постать поповнила число жертв однієї з найбільших епідемій в історії нашого міста (крім нього, від холери в 1848 р. померли вчений садівник Адам Гуммель, міський голова купець Федір Дупленко та інші).

Родинна трагедія Дмитра Мізка: упокоївся поруч із дорогою дружиною

Особисте життя першого директора шкіл Придніпров’я виявилося зовсім не таким райдужним, як службова кар’єра та служіння на культурній ниві.

Його дружина померла у віці Ісуса Христа, після пологів, одразу після народження останньої дитини. Все життя Дмитро Мізко висловлював бажання знайти вічний спочинок біля своєї другої половини. Надамо слово автору книги про Дмитра Мізка, виданої в Одесі 1849 року:

«Дмитрий Тимофеевич Мизко был женат однажды в жизни, в летах уже зрелых, и именно, он женился 1815 года 28 января, на помещице Новомосковскаго уезда, вдове Надворнаго Советника Павла Петровича Неверовскаго, Александре Федоровне, урожденной Легкоступовых. Но не долго наслаждался он счастием супружеской жизни. Супруга его скончалась 1822 года 26 апреля, на 33 году своей жизни, оставив на его попечение троих детей, из коих тяжким рождением последняго заплатила она жизнию своею, скончавшись в страданиях по прошествии восьми часов после разрешения от бремени.

С тех пор постоянным, пламеннейшим желанием любящаго супруга было – быть погребенным вместе, как говаривал он, со своим другом. Желание его исполнилось: ровно через двадцать пять лет снова соединился он с спутницей своей жизни, материю детей своих: Господь да соединит их и в царствии своем!».

Родинна могила Мізко знаходилася на головному Міському цвинтарі Катеринослава. Дмитра Мізка відспівали у Воскресенській кладовищній церкві, й поховали біля неї. За радянських часів цвинтар було варварські зруйновано в 1930-і роки, а тепер на цьому місці стадіон «Дніпро-Арена».

Не збереглася й перша будівля міської гімназії, де, власне, й працював Дмитро Мізко. Вона знаходилася на місці сучасного пологового будинку № 1 та сусіднього житлового будинку (вул. Воскресенська, 2 та 2-А). Надалі була збудована 1861 року будівля гімназії на Соборній площі. Про будівлі гімназії спеціально розповідав Міський сайт.

Відомі нащадки та будинок-гігант з літерами «М» у середмісті

У 1833 р. катеринославську гімназію закінчив син першого директора Дмитра Мізка – Микола Мізко (1818–1881). Згодом він став відомим письменником, істориком літератури, журналістом, літературним критиком. В 1840-1850-х роках друкував у столичних виданнях замальовки з життя Катеринослава, які становлять велику цінність. Зокрема, він дав кілька нарисів театрального життя Катеринослава, у тому числі виникнення першого кам’яного Зимового театру (про це нещодавно розповідав Міський сайт).

Династія Мізко стала однією з найбільш відомих дворянських родин Катеринославщини.

Нащадки Дмитра Мізка на початку ХХ століття (близько 1905 року) збудували собі в Катеринославі власний прибутковий будинок – на розі Поліцейської вулиці та Троїцької площі (сучасна адреса – вулиця Шевченка, 59).

Будинок-гігант Мізко займає практично половину кварталу. Триповерхова протяжна будівля вважалася гігантською у тодішньому Катеринославі. Будинок Мізко спеціально розгорнутий з видом на Троїцький собор. Будівля (архітектор невідомий, з цього питання існують різні припущення) має дуже імпозантний вигляд. Приблизно рівні за довжиною частини фасадів розгорнуті на вулицю Поліцейську (Шевченка) та Казанську (Грушевського). Крім основної функції (здача квартир в оренду) тут розташовувалися багато закладів міста початку ХХ ст., зокрема, польський клуб «Огніско» та українська книгарня «Слово».

Архітектура фасадів будинку Мізка витримана в еклектичному напрямі. Цікаво, що в декорі цієї будівлі є сова – символ мудрості. Це єдина така будівля в місті. Символи власників будинку – літери «М», які вплетені в капітелі колон. Таким чином сьогодні пам'ять про Дмитра Мізка та династію Мізків мовчазно зберігається в самому середмісті Дніпра.

***

Перший директор гімназії та училищ Придніпров’я, на жаль, не увічнений належним чином в нашому місті. Родинну могилу Мізко сплюндрували разом із міським цвинтарем у 1930-х роках. Немає ані пам’ятної дошки, ані вулиці…

Гідним увічненням постаті Дмитра Мізка, на наш погляд, могла б бути назва на його честь престижної премії або відзнаки для вчителів нашої області. Адже два з лишком століття тому він заклав підвалини системи освіти Придніпров’я», - завершує Максим Кавун.

Gorod.dp.ua на Facebook.

Другие новости раздела:

ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ!
Популярні*:
 за коментарями | за переглядами

* - за 7 днів | за 30 днів | Докладніше
Цифра:
70
аварийных детских и тренажерных площадок планируется отремонтировать в 2024 г.

Источник
copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте