Дружина військового з Нікополю впізнала його руку з синьо-жовтим браслетом із могили в Ізюмі

Після звільнення Ізюму Харківської області у місті та за його межами стали знаходити сотні тіл убитих та закатованих окупантами українців.

Фото руки загиблого із браслетами у кольори державного прапора облетіли весь світ. Стало відомо, що на фотографії боєць 93 бригади «Холодний Яр» Сергій, родом із Нікополя, його впізнала дружина.

Сергій спортсмен та професійний кінолог із міста Нікополя Дніпропетровської області. Чоловік пройшов АТО у складі 93 бригади «Холодний Яр», з нею захищав Україну на Харківському напрямку під час повномасштабного вторгнення. 19 квітня дружина Сергія Оксана втратила зв'язок із коханим чоловіком. У чоловіка залишилося двоє дітей 9 та 14 років.

За словами жінки, Сергій ніколи не приховував від неї, що оборона Харківської області дається важко.

«Він мені сказав, що за три-чотири дні до цього їх накривала авіація рашистів, артилерія та танки йшли на них. Опір з нашого боку був меншим, тому що нам не вистачало зброї, щоб гідно відповідати. Сергій казав, що першими гинули мобілізовані, бо менше досвіду. На 19 квітня було шість «двохсотих» із роти. І чоловік казав, що є наказ стояти до кінця, тож це робитиме. Але як їх вистачить, невідомо. Після цього зв'язок обірвався…», – розповіла дружина захисника.

П'ять місяців Марина шукала чоловіка, Сергія визнали зниклим безвісти. Коли ЗСУ увійшли до Ізюма і почалася ексгумація тіл вбитих окупантами військових та мирних людей усередині у жінки все обірвалося, з'явилася тривога.

«Я не думала, що могилу мого Сергія знайдуть у тому лісі, бо позиції були зовсім в іншому місці, у лісопосадці. Думала, що саме там його знайдуть. Потім почали з'являтися фотографії з ексгумації, і жодної секунди я не мав сумніву, що це мій Сергій. Я впізнала свого чоловіка по численних татуюваннях, на тілі були великі зображення – це голова сови, зображення черепа, самурай із китайськими ієрогліфами. Навіть витатуйоване ім'я доньки залишилося на руці. І жовто-сині браслетики. Із цими браслетами Сергій не розлучався з 2014 року. Ще коли він йшов на війну, їх йому як обереги подарували наші діти. Синочок тоді пішов у перший клас, а дочці виповнився рік. На шиї у чоловіка були срібні ланцюжки із зображенням Архангела. Наскільки я зрозуміла, рашисти їх зняли і забрали… Ще в кишенях Сергієвої форми мають бути іграшки від «кіндера», які часто віддавала йому Елінка», – каже Марина.

Тоді земля пішла з-під ніг у всієї родини, старший син Сергія Марат довго плакав, але потім зібрався з силами і написав листа до ВП, у якому попросив передати тіло тата для гідного поховання вдома. Дружина загиблого військового думає, що її чоловіка поховали місцеві, бо на могилах стоять хрести та лежать квіти, але не виключає, що Сергій міг стати жертвою тортур.

«Сергія теж катували… До останнього патрона. Я знаю свого чоловіка і напевно знаю, що він не розповідав би нічого з того, про що питали рашисти. Сергій точно плюнув би їм у морди і нічого б ніколи не сказав. Хоч би що вони з ним робили. Навіть якби це коштувало йому життя. Він завжди казав: жодного метра української землі не віддасть, адже за що тоді гинуть його побратими? І слова свого дотримався», – каже дружина загиблого захисника.