|«« | «« | »» | »»| |
Днепропетровская областная клиническая больница имени Мечникова может быть не только центром спасения жизней людей, но и прекрасным экскурсионным объектом!
И это прекрасно доказал известный днепровский писатель, краевед, журналист Николай Чабан , который провел для всех желающих большую и информативную экскурсию по этой огромной больнице.
Отметим, что рассказать и показать на территории этого медицинского учреждения действительно есть что. В мае этому старейшему и главному на территории нашего города и области медицинскому учреждению исполнилось уже 224 года!
Два с лишним века назад основывалась она как «Екатеринославские Богоугодные заведения», и был в ней всего… один врач. Сейчас же больница Мечникова – одно из крупнейших медицинских учреждений страны, где ежедневно спасают жизни сотен наших воинов и пострадавших от российской агрессии.
Подробней об истории больницы Мечникова можно прочесть в следующем материале известного днепровского историка Максима Кавуна.
А о проведенной Николаем Чабаном экскурсии известная исследовательница истории и культуры Днепра Ирина Семенчук рассказала следующее:
«Була запрошена на екскурсію пана Миколи Чабана по лікарні ім. І. І. Мечнікова.
До речі, сааме тут - єдине в нашому місті погруддя лауреата Нобелівської премії. (Правда, є ще самого А. Нобеля у дворі Університета імені Альфреда Нобеля). У 1908 році Мечникову (спільно з німецьким вченим Паулем Ерліхом) було присуджено Нобелівську премію у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.
Лікарня була заснована, можна сказати, відразу після заснування міста Катеринослава у 1798 році і мала назву " Екатеринославские богоугодные заведения ".
Нам дозволили зайти в середину одного з найстаріших корпусів лікарні, який отримав життя завдяки архітектору М. А. Грязнову у 1845 році.
Цікаво, що саме в цій будівлі розміщувалася лікарняна церква, в який служив дяком Мефодій Наумович Петров - дядько Віктора Платоновича Петрова (псевдонім – В. Домонтович), який був одним з найяскравіших українських інтелектуалів свого часу. І про якого Микола Петрович розказував на одній зі своїх лекцій.
Цікавим був і той факт, що саме в нашій лікарні було вперше відкрито так зване "вікно довіри". Це коли бідна жінка, не маючи чим годувати немовля, могла залишити його на подвір'ї лікарні. Таких майже вмираючих з голоду дітей віддавали більш заможним селянкам, і з іншої лекції Миколи Чабана ми знаємо, що такими дітками опікувалась Ольга Косач-Кривинюк, рідна сестра Лесі Українки. Від 1910 року вона працювала земським патронажним лікарем для дітей-сиріт у Лоцманській Кам'янці біля Катеринослава.
Вже вийшовши з території лікарні ми побачили жахливі руїни..... Колись тут був Катеринославський санітарно - бактеріологічний інститут, а тепер це чергова примара на головному проспекті. При CРСР із санітарно-бактеріологічного інституту зробили Дніпропетровський завод бактерійних препаратів, потім – Дніпропетровський хіміко-фармацевтичний завод. Тут виготовляли всілякі медикаменти: від аскорбінової кислоти до вакцин. Завод постачав ліками майже всі аптеки міста.
У 1994 році підприємство перетворили на відкрите акціонерне товариство "Дніпрофарм". Щоправда, вже у 2000-х у нього почалися проблеми. У лютому 2010-го року фармзавод визнали банкрутом, а його будівля перетворилася на занедбаність. А з цим інстітутом пов'язане Ім'я Віри Дончакової, яка зв'язана з родиною Ісаака Мазепи та Галини Мазепи. Про яких теж були лекції Миколи Чабана».
Надеемся, экскурсии по этой удивительной больнице будут проходить чаще и под мирным небом Украины!
Фото из архива Городского сайта, Ирины Семенчук и Павла Маменко.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |