Историки напоминают: Днепр – город-крепость, который не сдаст ни пяди оккупантам!

Сотрудники Музея истории Днепра привели красноречивые свидетельства того, почему наш город героически выстоит в этой войне.

За 245-летнюю историю наш прекрасный Екатеринослав-Днепропетровск-Днепр знал разные времена. На наш город неоднократно покушались агрессоры и захватчики.

По данным историков, Екатеринослав в годы Первой Мировой, Октябрьского переворота и Гражданской войны стал «рекордсменом» по количеству смен режимов захватчиков. Более 20 раз за три года менялась власть в нашем городе!.. Но в итоге город пережил это лихолетье и вскоре в нем закипела мирная жизнь.

Страшные разрушения уже Днепропетровск пережил в 1941 и 1943 годах. Но и эту разруху наш город пережил, отстроился, став во многом даже краше.

Каждый раз наш город достойно противостоял врагам и восставал буквально из пепла. А все потому, что изначально в судьбе города был «зашифрован» генокод города-крепости. Фактически Екатеринослав был создан на основе целого ряда крепостей, существовавших на территории современного Днепра.

Об этом интересный и познавательный материал подготовили в Музее истории Днепра:

«Дніпро – місто-фортеця, навіть не зважаючи на те, що воно не нагадує класичний середньовічний «бург» з замком у самому центрі. Фортець на теренах Дніпра (і біля нього) було вдосталь. В різний час на території нашого міста та поруч із ним розташовувались: друге фортечне укріплення Дмитра Вишневецького (того самого легендарного Байди), Старий Кодак, Новий Кодак, Новобогородицька фортеця (вона ж – Старосамарський ретраншемент), Кам’янський ретраншемент, Усть-Самарський ретраншемент, Миколаївський, Кодацький та Протовчанський редути, а також фортеця Катеринослава Кільченського.

І хоча не всі з них були засновані козаками, та все ж потрапляли до рук козаків, там розташовувались козацькі залоги і що головне – ці фортеці формували острівець безпеки у степу (ніби сучасні блок-пости), захищаючи розташовані поруч зимівники і слобідки. Замок-фортецю Дмитра Вишневецького пов’язують із Монастирським островом (хоча є й інші думки щодо того де він міг розташовуватися). Фортечні укріплення тут почали будувати у 1562 році.

Старий Кодак, первісно збудований польською владою проти козаків у 1635 році (і тоді ж зруйнований загоном на чолі з Іваном Сулимою) вже після відбудови в 1638-1639 роках почав виконувати захисну функцію проти нападів із Півдня. Після повстання ж Богдана Хмельницького фортеця взагалі перейшла до козацьких рук. З 1656 року привілеєм було підтверджено належність фортеці Війську Запорізькому Низовому. Тоді ж з’явилася і берегова сторожа, яка мала проводити судна через пороги (що в подальшому дало поштовх для виникнення Лоцманської Кам’янки).

У 1640-роках виникла вже суто козацька фортеця Новий Кодак. Вона також кілька разів перебудовувалась, та ось якою її запам’ятав відомий старець Микита Корж: «… У ньому (місті Новий Кодак) була побудована і фортеця дивної архітектури Запорізької, а саме: все місто було обведене звичайною глибокою канавою і гострими рогатками у дві лави, на сажень від канави. У цьому місті було три башти дерев’яні, надзвичайно мистецьки зроблені: 1-ша внизу по Дніпру, 2-га вгору Дніпра, 3-тя на південь; над канавою навколо міста було облаштовано земляний вал, хоча й звичайного розміру і висоти, але з чотирма розкатами – по кутам міста, на яких були утверджені гармати, а при тому на самій горі валу поставлені були навколо лозові, виплетені кошелі, і насипані догори землею на зразок маківки».

Новобогородицька ж фортеця була збудована за наказом гетьмана Мазепи у 1688 році біля козацького містечка Самарь практично у гирлі річки Самари. Фортеця була ліквідована за умовами Прутського миру у 1711 році, але потім поновлена у 1736-1739 роках під назвою «Старосамарський ретраншемент». У фортеці знаходився російський гарнізон, але також перебували й козаки, що, зокрема, підтверджується археологічними знахідками. Деякі із них знаходяться у фондах Музею історії Дніпра, зокрема – козацькі персні-печатки. Саме ж поселення Стара Самарь також виконувало важливу адміністративну функцію та було центром Старосамарської сотні Полтавського полку. Цікаво, що й Катеринослав Кільченський виник на місці передмістя Новобогородицької фортеці.

Важливою функцією фортець був захист перевозів, які виконували функції сучасних мостів. Так, Новобогородицька фортеця знаходилась біля перевозу через річку Самару. Новокодацька фортеця та Кодацький редут охороняли з різних берегів перевіз через річку Дніпро. Згодом Усть-Самарський та Кам’янський ретраншементи утворили та почали охороняти ще одну переправу через річку Дніпро, яка остаточно поєднала всі береги нашого міста.

Залишки старих фортець і досі можна побачити на власні очі. Напівзруйнований Старий Кодак височіє над гранітним кар’єром, вали Новобогородицької фортеці є історичною пам’яткою та збережені й до сьогодні, а абриси колишньої фортеці Новий Кодак і досі проглядаються у вуличній сітці однойменного району. Та найголовніший їх спадок – це місто, яке сьогодні існує за цими фортечними мурами».

Фото – архив Городского сайта и сайт Музея истории Днепра