Дом Тиссена в Днепре внесли в реестр памятников

Красивое здание расположено на перекрестке улиц Староказацкой и Фабра и уже 117 лет является украшением нашего города.

Этот 2-этажный дом был построен в 1905 году по проекту талантливейшего екатеринославского архитектора Дитриха Тиссена, который впоследствии проживал в нем.

О судьбе этого архитектора и его творениях Городскому сайту подробно рассказывал историк Максим Кавун.

И вот теперь это здание приказом Министерства культуры и информационной политики Украины внесено в Государственный реестр недвижимых памятников страны под охранным номером 112-Дп.

Об этом в Управлении по вопросам охраны культурного наследия горсовета Днепра сообщили следующее:

«Наказом Міністерства культури та інформаційної політики "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" від 26.01.2022 № 30 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України занесено пам'ятку архітектури місцевого значення "Особняк (будинок архітектора Дітриха Тіссена)", з присвоєнням охоронного №112-Дп.

До цього моменту пам'ятка перебувала на обліку відповідно до Розпорядження Голови Дніпропетровської ОДА від 12.04.1996 №158-р. Наразі, із занесенням до Державного реєстру нерухомих пам'яток України її статус, як пам'ятки остаточно підтверджений.

Облікова документація була замовлена Управлінням коштом територіальної громади міста Дніпра. Виготовив її відомий пам'яткоохоронець Іван Биков.

Особняк збудований за проектом архітектора Д. К. Тіссена, як його власний особняк у 1905 р.

Тіссен Дітріх Корнелійович (27 грудня 1870, - 16 вересня 1937). Талановитий катеринославській архітектор, архітектор Катерининської залізниці, з 1910 р. до перевороту 1917 - помічник міського архітектора Катеринослава. Тіссен походив з заможної родини менонітів (німецькомовна релігійна група), що мешкали в колоній Хортиця (хутір Тарновський, Катеринославського уїзду).

Після призначення на посаду архітектора Катеринославської залізничної дороги, Тіссен разом з дружиною переїжджають до Катеринославу. У цьому особняку й народились всі п’ять дітей архітектора, але, через матеріальні проблеми родини, особняк довелось продати.

Після 1910 р. ділянку з будинком купує доктор Олександр Григорович Гербільський під власне житло та розміщення електросвітлолікарні. Заможним пацієнтам лікарня пропонувала різні новітні фізіотерапевтичні процедури: загальні та місцеві світлові ванни, вольтові дуги, душ світловий та водяний, різні види масажу, електризація. Гербільський лікував венеричні захворювання (сифіліс), хвороби шкіри, січового міхура, ревматизм, подагру, ішіас, ожиріння, нервові хвороби та інше. Обладнання лікарні пропало під час військових подій, які завершились встановленням у місті радянської влади. Сам Олександр Григорович продовжував працювати лікарем і в радянський час.

В 1942 р. у будівлі було розміщено ляльковий театр, у другій половині 1940-х – Кіровський районний відділ комунального господарства, з середини 1950-х особняк було зайнято дитячим садком, а з середини 1980-х і до сього дня розташовано вечірню загальноосвітню школу для глухих та слабочуючих.

Будівля Пам’ятки вважається одним з унікальних для міста прикладів особняка в стилі «модерн» англійського типу».