Под Днепром сарматский могильник превратили в трассу для мотокросса

Эпидемия варварского отношения к нашей истории и памяти продолжается…

Городской сайт уже рассказывал о скандальной ситуации с уничтоженным скифским курганом в поселке Новоалександровка.

К сожалению, мы тут же получили сигнал об еще одном примере варварского отношения к нашей истории. На горе Монашка в Подгородном сарматский некрополь приспособили для мотогонок, устроив на месте древних захоронений трассу и трамплины.

Вот что об этом в группе «Підгороднє туристичне» рассказал местный житель Иван Гайдук:

«Двоколісні варвари нищать Сарматський некрополь на Монашці.

Мені прийшли два повідомлення у групі Вайбер ПОДГАР сіті про те, що прямо зараз на горі Монашка руйнують ландшафт мотокросери. Сів на велосипед і поїхав перевірять.

І дійсно, на горі близько до дороги з гори розрита яма і нагорнуто трампліни.

Хто це зробив, вже також відомо. Територія гори, згідно кадастрових карт, має власника і є приватною. Земля призначена для ведення особистого селянського господарства. У мене питання: школа мотокроса це селянське чи комерційне господарство?

Це питання залишати не можна так. Бо гора Монашка є історико-культурною, археологічною, геологічною і туристичною перлиною Дніпровщини. Це Сарматський некрополь, могильник воїнів сарматів, цвинтар стародавній, тисячолітнє поховання воїнів-сарматів зі зброєю і кіньми.

Тут велись розкопки у 70 роки минулого століття. Археологічний комплекс такого масштабу навіть після розкопок не може бути просто так відданий під поле чи другу діяльність. Це місце зберігає у собі негативну енергетику, і за езотеричними законами і правилами не може бути центром розваг, комерційної діяльності чи активного відпочинку. Прокляття будуть переслідувати усіх хто порушив віковічний сон на похованні. Як ця земля могла бути відведена під сільське господарство, а тим паче під комерційну діяльність фірми з продажу мотокросових байків?

Небайдужих і тих, кому це болить, закликаю приєднуватись і відстоювать нашу перлину від знищення. Сьогодні розмовляв з місцевими жителями і дачниками під горою. Вони жалілись, що коли потепліє, тут почнеться гасання мотобайків по усій горі. І дійсно сліди їх зубатих шин я бачив по усіх стежках гори».

Жители Подгородного и Днепра возмущены этой ситуацией. Многие считают, что в этой ситуации виноваты не только безответственные организаторы мототрассы, но и те ответственные лица, которые передали сакральные места в частную собственность.

Вот что, например, пишет София Корниенко:

«Така складна ситуація з Монашкою. Той, хто передав її у приватну власність під сільгоспугіддя, скоїв злочин. Теоретично, якщо судитися за її повернення громаді (на підстві того, що власник перетворив її на смітник і розкопав), то це територія не нашої громади».

Надеемся, в этой ситуации не поставлена точка…

Пару слов стоит сказать об истории этой горы и древних захоронений.

В районе горы Монашка находятся не только несколько курганов скифской и сарматской поры, но и один из майданов, который запорожские казаки использовали для селитроварни.

Вот что об этом сакральном месте рассказывает в соцсети исследователь истории и древностей Vasilevsky Urbex.

«Монашка на северо-западной окраине города Подгороднее Днепровского района. На горе Монашка находится археологический памятник местного значения – паукообразный майдан.

По форме майдан напоминает паука с широко расставленными усами – 68 метров, и остатками усов – 36 м, максимальный размах усов – 72 м.

Монашка представляет собой несколько распаханных холмов и нераспаханные участки вблизи чаши. Изначально это был царский курган времен скифов. Чаша майдана имеет западный и северо-западный проемы, которые указывают место захода и восхода небесных светил. Пара двойных усов направлена на северо-запад, между которыми находится распаханный холм. От усов остались только короткие нераспаханные участки вблизи чаши. К юго-востоку от майдана находится гора Монашка.

Вокруг майдана также находятся еще несколько распаханных курганов.

В начале восемнадцатого века запорожские казаки гору переделали в селитроварню. Во времена казачества исход битвы решал качественный порох. Его основным компонентом была селитра. Для производства этого компонента требовалось огромное количество чернозема и воды. Больше всего селитры находилось именно в курганах».

В общем, эти сакральные места таят в себе еще множество неисследованных тайн и загадок.

Но после такого варварского отношения к нашей истории исследовать эти тайны становится невозможно.

Фото – Иван Гайдук и открытые источники.