На улицах Днепра сохранились древние артефакты

Живая история нашего города может встретиться в самом неожиданном месте…

Несмотря на исчезновение и разрушение множества старинных зданий и объектов в Днепре за последние десятилетия, напоминание о старых временах нашего города еще можно встретить на многих улицах и проспектах. И сегодня речь – не о старинных зданиях…

Городской сайт неоднократно рассказывал об этих живых свидетелях седой старины.

В частности, о старых люках, которые, несмотря на их расхищение и замену, еще сохранились на многих древних улицах города. Есть даже энтузиасты, которые собирают фотографии старых уцелевших крышек ливневых и канализационных сетей!

В отдельных местах города еще уцелели фрагменты старинных оград. Хотя самые масштабные ограды (на проспектах Яворницкого, Пушкина и других) лет 10 назад начали безжалостно расхищать, и они были демонтированы. С прошлого года их начали постепенно восстанавливать.

Писали мы и о старинных фонарях нашего города. Отдельный цикл статей историка Максима Кавуна был посвящен старинным декоративным элементам на зданиях нашего города.

Но старые артефакты, о которых знают далеко не все краеведы и историки, можно вдруг встретить в самых неожиданных местах города.

Так, например, известный днепровский исследователь истории нашего города и книгоиздатель Михаил Кислов обнаружил на проспекте Нигояна древний пожарный гидрант. Свою находку он прокомментировал так:

«Вот такой объект на старом Крыловском шляху. В одной конструкции – сразу три объекта. Заповедник утраченных функций».

Пользователи соцсетей второй день бьются над разгадкой, какие же еще функции нес этот гидрант…

А журналистам 9-го телеканала удалось обнаружить, возможно, последнюю уцелевшую в Днепре коновязь! При этом она сохранилась не где-то на окраине, а практически в центре города – на улице Шмидта, в квартале от рынка Озерка, рядом с областным военкоматом!

Кстати, потенциальных желающих украсть этот артефакт для личной коллекции или сдачи в металлолом строго предупреждаем: площадь рядом с военкоматом находится под постоянным наблюдением – так что даже не пытайтесь!..

Что такое коновязь? Ко́новязь — место для привязывания лошадей в виде столба с кольцами, кольев с протянутой по ним верёвкой или закреплённой в горизонтальном положении поперечины. Также коновязь — верёвка, которой спутывают ноги у лошади во время пастьбы. Коновязь употреблялась для привязывания лошадей при расположении биваком.

Об этой находке наши коллеги рассказывают следующее:

«Смітник, попільничка, антипаркувальний чи стовп для об’яв – звичайні і буденні речі інколи виявляються цікавими історичними об’єктами. Така доля спіткала й сторічний стовп для прив’язування коней на вулиці Шмідта, неподалік від обласного військкомату.

Цікавий стовпчик на вулиці Шмідта помітила головна редакторка “9 каналу” Ольга Владімірова. Він виглядав несучасно, був замурзаний та забитий сміттям.

Ольга Владімірова, живе в Чечелівському районі:

“Коли підійшла трохи ближче, я зрозуміла, що я не знаю цьому назви. Я сфотографувала, чарівна сила фейсбуку, я виклала. Версії були різні: що це вентиляція, що це бомбосховище і все таке різне”.

На світлини і запитання відреагував Сергій Соболь – він живе на вулиці Шмідта і добре знає цей об’єкт з дитинства. Його дід розповідав малому Сергію, що це до залізного стовпа на початку минулого століття прив’язували коней. Зокрема, і його прадід.

Сергій Соболь, місцевий мешканець:

“У мене прадід був царським офіцером. Мав велику родину – 12 дітей було. І він пішов служити в Червону армію. Поблизу місця, де знаходиться конов’язь, був якийсь військовий об’єкт. І він на ньому працював. Це вже мені переказував мій дідусь, що мій прадід припинав тут коней”.

Звертаємося по консультацію до фахівців Дніпровського національного історичного музею імені Д.Яворницького Попередньо кажуть: так, це таки конев’яз початку 20 століття, зберігся непогано. Аби дізнатися більше – треба його для початку відчистити.

Віталій Соловйов, кандидат історичних наук:

“Це десь початок століття. Стовп і конов’язь має товсті стінки. В той час активно не використовувалось електрозварювання. Якщо це було б в 30-х роках – його, скоріш за усе, заварили. Посажено воно на олов’яний припой. Треба то відчистити. Може з’явиться якесь маркування або клейма”.

Локальні історичні об’єкти різних епох у Дніпрі ще є, але з часом усе менше. Нищить їх не лише час, “допомагають” і самі люди. Конев’яз на вулиці Шмідта, наприклад, може і взагалі один на усе місто. Але нині він – смітник. Зовсім небагато залишилося написів часів звільнення Дніпропетровська від окупантів у 1943 році – “Проверено. Мин нет”. Ось такий ще є на вулиці Мосаковського. Але по місту їх уже одиниці – зафарбовують разом зі стінами.

Ольга Владімірова, місцева мешканка:

“Це свідчення, це історія, цього ніколи уже не повториться. Нічого не вартує їх зберігати – зробіть рамочку, збережіть на фасаді – і це музей просто неба. Є купа таких невеликих об’єктів, які на совісті громади, на мою думку. В департаменті кажуть: “Якщо громаді це треба – ми допоможемо. Допомогти з QR-кодами – допоможемо. Виділяти гроші на збереження ми не будемо – їх нема. Виховуйте, показуйте, бережіть”. Якщо ми зацікавлені, то ми мусимо це робити. Це нормально”».

Сюжет об уникальном объекте:

Хочется верить, что эти объекты тоже возьмут под защиту сотрудники управления по охране культурного наследия Днепра.

Возможно, для лучшей сохранности их целесообразно перенести в Музей истории Днепра или исторический музей.