100 років педагогічної освіти в ДНУ

З нагоди 100-річного ювілею кафедра педагогіки і соціальної освіти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара презентувала видання «Кафедра педагогіки в персоналіях: історія і сучасність».

Від заснування у 1918 році в Катеринославському університеті кафедра педагогіки пройшла славний шлях, підготувавши більше 2 000 спеціалістів, започаткувавши нові наукові школи й трансформувавшись у факультет. Про високе покликання корифеїв кафедри та гідних продовжувачів їхньої місії – наших сучасників ішлося на урочистому засіданні факультету психології та спеціальної освіти.

Відкриваючи урочистості, перший проректор ДНУ, професор Олег Дробахін поділився спогадами про представника славетної університетської династії Рейнгардів – Ігоря Олександровича. Кандидат педагогічних наук І.А. Рейнгард очолював кафедру педагогіки 10 років (1968-1978), був засновником нової наукової галузі – педагогіки вищої школи, більше 20 років розробляв теорію інформаційно-логічних підтекстів, був автором монографій з геометрії та педагогіки, збірок поезії.

«Я чудово пам’ятаю лекції з геометрії Ігоря Олександровича, змістовні, й водночас артистичні. Педагогіка – це не просто розділ науки, це життя, – наголосив Олег Олегович. – Розуміючи важкість і важливість педагогічної роботи, приємно відзначити, що славетні традиції нашого університету не перериваються».

До речі, вірші І.А. Рейнгарда і сучасних студентів були чудовим доповненням до виступів науковців на урочистостях.

Колег привітав проректор ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України, професор Віктор Гладуш. Віктор Антонович 23 роки працював у нашому університеті, тому із задоволенням долучився до роботи над ювілейним виданням.

«Історію створюють персоналії, – вважає Віктор Гладуш. – Наприклад, професор Ілля Мусійович Левінсон працював на кафедрі педагогіки, педології ДІНО у 1925-1934 роках, мав ступінь доктора медицини, більше 10 років завідував Катеринославським лікарсько-педагогічним кабінетом, суттєво розвинувши науковий напрям з дефектології. Його внесок у дослідження аномального психофізичного розвитку дітей неоціненний. Але як склалася доля відомого професора після 1930-х років – невідомо, навіть не знаємо дати смерті. І таких прикладів багато. Тому ми щиро вдячні колегам-історикам, професорам Валентину Іваненку та Сергію Світленку за допомогу в науковому пошуку й рецензуванні нашої колективної праці».

Із теплими словами про всіх, хто виховував, навчав, коригував, опікував протягом цих років звернулася до присутніх заступник декана факультету психології та спеціальної освіти, кандидат педагогічних наук Зоя Бондаренко.

«Як видатні засновники нашої кафедри, так і сучасні вчені, які продовжують їхні славетні традиції – кожен мав свою життєву історію, свою мотивацію і покликання до служіння педагогіці. Наша кафедра була першою в Україні, що підняла волонтерську діяльність на професійний рівень, зробивши її вершиною педагогічної майстерності, обов’язковою складовою фахової підготовки соціальних педагогів. Тож продовжуймо славні традиції, нехай у нас завжди буде красиво, педагогічно!»