Дима и Тема Семенихины - на двоих у них один диагноз. Нужна помощь!

«Привіт, читачу, напевно, прокидаючись уранці, ти з посмішкою зустрічаєш сонячних зайчиків у вікні. Твоє життя плине за течією, яку ти контролюєш і змінюєш у потрібне русло. Ти можеш планувати свій тиждень та будувати життя за графіком. Але не кожна людина може дозволити собі жити так, як хоче вона. На жаль, у світі є люди, які щодня змагаються з долею, борються за право жити. Напевно, зараз ти міркуєш: «Як людина, яка живе у 21 столітті, може виборювати право на життя?». Прикладом можуть бути люди, хворі на муковісцидоз.

Дихання — один із найважливіших процесів життя, але для цих людей дихання — проблема. Прокидаючись уранці, хворі на муковісцидоз не просто снідають, вмиваються та йдуть у справах – вони роблять інгаляції, медичну гімнастику, приймають багато ліків, і все заради того, щоби просто жити.

А. П. Чехов говорив: «Життя — це мить. Його не можна прожити спочатку на чернетці, а потім переписати на чистовик». Для звичайної людини мова йде про повноцінне життя тривалістю в 70–80 років, але для хворої людини воно набагато коротше. Середня тривалість життя хворого на муковісцидоз в Україні зовсім нещодавно складала 17–18 років, зараз – біля 35 років. Цифри вражаючі, але це дійсність, мій любий читачу, з якою дуже важко сперечатися.

Ця хвороба з’являється ще в дитинстві, уже змалку дитина починає приймати нескінченні пігулки, обмежує себе в багатьох речах, які доступні звичайній людині. У той час, коли здорові діти бавляться на подвір’ї — хворі на муковісцидоз проходять терапію в лікарні. Такі діти не можуть щодня ходити до школи, бо вони, маючи слабкий імунітет, підхоплюють першу-ліпшу інфекцію. Але, незважаючи на труднощі, хворі на муковісцидоз мають жагу до життя, мріють про великі досягнення й завжди готові простягнути руку допомоги.

На мою думку, проблеми хворих людей стосуються кожного, хто їх оточує, бо в наш час кожне життя має велику ціну, кожна дитина — шанс на щасливе майбутнє для всього людства. Усе, що вкладають у дитину змалку, формує її світогляд у майбутньому, й коли вона виросте, все добро, яке подарували їй у дитинстві, вона віддасть оточуючим.

Ніколи не забувай, що ти людина, дорогий читачу, посміхайся оточуючим і допомагай тим, хто цього потребує, бо хто знає, може, колись і тобі знадобиться підтримка».