Виповнюється 380 років з часу зведення над Дніпром фортеці Кодак

Детальніше про історію фортеці кореспонденту «Зорі» розповів дніпропетровський історик, доктор історичних наук, професор Національної металургійної академії України Віктор Заруба, який давно досліджує історію Кодака.

— Вікторе Миколайовичу, чим «наша» фортеця вирізнялася з-поміж інших?

— Дмитро Яворницький писав, що в історії запорозького й українського козацтва Старий Кодак відіграв особливу роль. Немає жодного літопису, історії України чи Запорожжя, жодної збірки актів з історії України, де б він не згадувався. Відтак в історії нашого краю, особливо околиць обласного центру, Кодак займає визначне місце. Адже це найперша, найдавніша споруда, яка започаткувала певні урбаністичні процеси в краї.

— Коли ви почали досліджувати її історію?

— Історію Кодацької фортеці я розпочав вивчати ще у 1975 році, коли навчався на історичному факультеті ДНУ. Студентом написав курсову роботу, а у 1976-му опублікував у газеті «Прапор юності» статтю про Кодак. Згодом були ще статті у пресі, розділ у моїй книзі «Студії з історії України» (1993) та дві окремі книги — «Кодак» (2004) і «Фортеця над Кодацьким порогом» (2013).

— З якою метою і ким споруджено Кодак?

— На час побудови фортеці українські терени складали значну частину потужної східноєвропейської держави Речі Посполитої. Саме польські урядовці і виступили ініціаторами та організаторами її спорудження. До цього їх спонукали певні міжнародні зобов’язання — приборкати морські походи козаків на турецькі порти, а також внутрішня державна необхідність ізолювати Запорозьку Січ від решти українських земель, для яких вона стала центром опозиційних та повстанських рухів.

Ідея побудувати фортецю біля першого Кодацького порогу на Дніпрі, якраз на кордоні з Кримським ханством, належала гетьману Речі Посполитої (міністру оборони, якщо говорити по-сучасному) Станіславу Конецпольському.

— Як будували фортецю?

— Власне, було споруджено дві фортеці. У квітні-червні 1635 року за проектом французького інженера-фортифікатора Гійома Боплана на правому березі Дніпра насипано вали і поставлено дерев’яні стіни досить скромного чотирикутного земляного редутного укріплення. Виконавцем робіт був теж француз, Жан Маріон, він же став і першим комендантом нового укріплення.

Цю споруду у ніч з 17 на 18 серпня 1635 р. взяли штурмом і зруйнували запорожці на чолі з гетьманом Іваном Сулимою. Це вартувало йому життя: у грудні 1635 року разом з іншими повстанцями його схопили урядові війська, відправили до Варшави, де за рішенням сейму стратили.

Упокоривши козацькі рухи, польський уряд повернувся до Кодака аж напровесні 1639 року. Вирішили поряд побудувати нову фортецю. Її спроектував військовий інженер Фредерік Гектант з учнями Йоганом Плейтнером та Еліашем Арцишевським.

Це було набагато потужніше укріплення з двома бастіонами, двома напівбастіонами, виконане за всіма правилами голландської фортифікаційної науки. Хоча і другий Кодак був зроблений з землі та дерева.

— Ми не можемо обійти увагою постать проектувальника фортеці Гійома Боплана…

— Саме його карти українських воєводств та знаменита книга «Опис України» вперше спопуляризували нашу країну в Європі та й у світі. Завдяки йому назва «Україна» до решти витіснила архаїчну «Сарматію». Великі його заслуги і в спорудженні, зміцненні чи реконструкції фортець у Барі, Бродах, Підгірцях, Кам’янці, Конєцполі, Кременчузі, Кодаку та інших місцях України.

— А Богдан Хмельницький бував на Кодаку?

— Існує легенда, що 1639 року при огляді новоспорудженої фортеці серед почту С. Конєцпольського був і писар реєстрових козаків Богдан Хмельницький. На запитання гетьмана «Як вам, пане Хмельницький, ці укріплення?» Богдан нібито відповів латиною: «Що рукою будується, те рукою й руйнується!»

Вже у 1648 році, очоливши національно-визвольну війну, він скерував частину свого війська і до Кодацької фортеці. Взявши її в облогу, козацькі полки змусили польський гарнізон капітулювати 1 жовтня 1648 року. Відтоді Кодак став козацьким фортом, який не оминули бурхливі події української історії другої половини 17-го століття.

— Коли фортеця припинила своє існування?

— Зруйновано фортецю за умовами Прутського російсько-турецького миру 1711 року. Ганебно програвши війну з Османами, коли сам цар Петро заледве не потрапив до турецького полону, Росія зобов’язалася знищити всі свої укріплення в Надпорожжі, у тому числі й Кодак. Це зробила команда російських вояків, очолена князем Кольцо-Масальським. Руїни ж фортеці стали частиною запорозької (а згодом лоцманської) слободи Старі Кодаки.

На згадку про події 1648 року на залишках західного бастіону фортеці у 1910 році земство встановило пам’ятник. У радянські часи відкритий у 1939-му гранітний кар’єр до 1994 року «з’їв» майже всі рештки форту, залишилися лише вали бастіонів.

— І що ж ми маємо сьогодні?

— Хотілося би бачити справжній, а не показний догляд хоча б за тими рештками, які продовжують руйнуватися, розкопуватися, розмиватися, заростати бур’янами. Щоб туристи і через сто років змогли побачити залишки колись славної фортеці, помилуватися величними і чудовими краєвидами Дніпра і Задніпров’я, які відкриваються з її валів.

Про що писала «Зоря»

Шануймо історичні пам’ятники рідного краю

…Залишки фортеці мають неабияку історичну цінність. Але керівники Дніпропетровського будівельного тресту №17, здається, іншої думки. З їх ініціативи кілька років тому був закладений кар’єр для Старокодацького кам’янодробильного заводу. Розробляючи гранітний кар’єр, екскаватор знімає десятиметровий шар ґрунту території фортеці. А десятки самоскидів засипають провалля. Лише дітей цікавить вивезена земля, багата на цінні історичні знахідки. Вони приносять до школи залишки зброї, людські кістки й черепи. Можна з певністю сказати: якщо не припинить свою діяльність кам’янодробильний завод, через кілька років на місці Кодацької фортеці буде величезна яруга…

Тарас Музика, фельдшер

(«Зоря», 1959).

На старовинній фортеці

…Геологи, вивчивши запаси граніту на цьому родовищі, дійшли висновку, що такі ж граніти є в багатьох місцях по Дніпру. Тут проходить і високовольтна електролінія, і простору для роботи кар’єру зовсім немає. Треба негайно виносити звідси це виробництво, а історичний пам’ятник впорядкувати згідно з планами Дніпропетровського історичного музею.

Іван Падалка, геолог

(«Зоря», 1970)

Від редакції

«Зоря» ще не раз виступала на захист фортеці Кодак. На залишках фортеці свого часу встановили знак «Пам’ятник історії республіканського значення фортеця Кодак. Знаходиться під охороною держави». Але на території зони, що охороняється законом, діяв гранітний кар’єр. Лише 1989 року під тиском громадськості вдалося закрити кар’єр «Нерудпрому», який проте «з’їв» дві третини фортечної території.

Влітку 2013 року пройшла міжнародна спільна українсько-польська археологічна експедиція на Старому Кодаку. Її учасниками стали студенти і викладачі Дніпропетровського національного та Вроцлавського університетів. Літня міжнародна експедиція на фортеці Кодак виявила цінні артефакти і зробила наукові відкриття. Експедиція відбувалася за підтримки голови обласної ради Євгена Удода.

Нині гостро стоїть нова проблема. Хоча існує заборона Державної служби з питань національної та культурної спадщини, Новоолександрівська сільська рада продовжує виділяти земельні ділянки біля фортеці під забудову, посилаючись, з одного боку, на відсутність охоронної зони пам’ятки історії, а з другого — на відсутність коштів для виготовлення проекту зони охорони пам’ятки історії національного значення. В результаті існує небезпека знищення залишків фортеці Кодак та остаточної забудови навколо неї котеджами.