Як знайти своє коріння? Дніпропетровець 8 років досліджує власний родовід

— З чого ж, Олександре, почати пошуки свого коріння і дослідження родоводу?

— Починайте з найпростішого — опитайте своїх родичів, запишіть все, що вони знають про предків. Опитуйте якомога більше родичів, починайте зі старших членів родини, а потім зведіть їхні спогади докупи. Передивіться старі сімейні фотографії та альбоми. Переглядаючи їх, запитуйте в людини про події, пов’язані з фотографіями. Так можна дізнатися набагато більше, бо вмикається візуальна пам’ять, і опитуваний пригадує все більше подробиць.

Так само «піднімають пласти» пам’яті старі документи та речі. Одночасно з опитуваннями необхідно зібрати та впорядкувати всі документи, що так чи інакше стосуються предків. Хай це буде свідоцтво про народження, якесь посвідчення дідуся або бабусі — треба зібрати всю доступну інформацію. Навіть якщо документів мало, ними не можна нехтувати — вони знадобляться для написання біографії пращура та при поданні запиту до архіву. Для зручного користування і кращого їх збереження зробіть ксерокопії. А оригінали зберігайте у розгорнутому вигляді (а не складені у кілька разів) у пластикових файлах або паперових конвертах.

Коли шукаєте старі родинні документи, треба добре передивитися всі шухлядки, папки, фотоальбоми. Наприклад, цього літа я випадково знайшов чернетку автобіографії мого прадіда серед його пенсійних документів. Саме вона дозволила встановити невідомі раніше деталі його життя, зокрема, рік переселення до Юзівки та початок трудового шляху.

— А коли вже можна малювати своє генеалогічне дерево?

— Важливо зафіксувати інформацію зі спогадів родичів, впорядкувати їхні свідчення про предків. Для цього в нагоді стане генеалогічне дерево та картки. Намалюйте найпростішу схему, позначивши себе, своїх сестер і братів, нижче — батька та матір, з’єднайте їх та себе стрілками або лініями, так само позначте батьків ваших батьків. З першого погляду здається, що генеалогічне дерево (схема) — річ не зовсім важлива, і дуже проста. Але вона допомагає краще орієнтуватися у власному родоводі, особливо коли позначатимете троюрідних, четвероюрідних братів, сестер, дядьків, тіток, племінників, які з’являться у вашому дереві у процесі пошуків. Генеалогічні картки — зручні для впорядкування інформації про кожного пращура або родича, вони містять біографічні дані. Більш детально про складання генеалогічного дерева та карток можна прочитати у методичному посібнику, який уклала голова Дніпровського генеалогічного товариства Тетяна Вікторівна Недосєкіна, — «Український родовід як джерело вивчення історії України».

— Куди можна поїхати в пошуках інформації?

— Їдьте на малу батьківщину, у село, з якого походить ваш рід, шукайте там старожилів. Добре, коли у селі залишилися родичі. У них можна дізнатися більше подробиць або знайти старіші документи, які дозволять встановити, наприклад, роки життя прадіда або прабабусі. Не забудьте відвідати старе сільське кладовище — там можуть бути поховані ваші пращури, і на надгробках ви дізнаєтеся дати їх народження та смерті.

У початківця виникає питання — до кого звертатися за порадою? Якщо рід селянський і є змога поїхати на малу батьківщину, — поспілкуйтеся з місцевими краєзнавцями. Як кажуть, язик до Києва доведе. Тому знайти однодумців, які так само досліджують свої родоводи, не так складно, як здається. Існують товариства дослідників родоводів, зокрема, і в нашому місті — Дніпровське генеалогічне товариство.

— Що можна знайти в архівах?

— Після опитування родичів переходьте до пошуків в архівах та бібліотеках. На жаль, не всі архіви добре збереглися. Наприклад, Державний архів Дніпропетровської області сильно постраждав під час громадянської та Другої світової воєн. Метричних книг збереглося мало, і переважно вони стосуються кінця ХІХ — початку ХХ століть. У Державному архіві Запорізької області метричних книг ХІХ ст. збереглося значно більше.

Проте певну інформацію, яка стосується радянської доби, можна відшукати навіть у районних архівах та архівах сільрад. Це так звані погосподарські книги, які велися у сільрадах у 1940—1980-х рр., і дозволяють встановити, хто в які роки мешкав у даному селі.. Звертаючись до архіву, чітко формулюйте запит, назвіть прізвище, ім’я, по батькові та роки життя того, про кого запитуємо, місце народження та смерті. Якщо запит стосується міського мешканця, можна спробувати звернутися туди, де людина працювала. Якщо пращур здобув вищу або середню освіту, зверніться до архіву навчального закладу, де зберігається особова справа. У деяких дніпропетровських вузах, наскільки мені відомо, особові справи випускників зберігаються з кінця 1940-х рр. Найважливішим джерелом для дослідження родоводу в особовій справі є автобіографія.

— Чим корисні бібліотеки?

— Коли документи в архівах не збереглися, інформацію можна знайти у працях з історії краю, звідки походить рід. Де-не-де може проскочити інформація про родичів або предків. Не можна забувати про фундаментальне краєзнавче видання — «Історія міст і сіл Української РСР».

Корисно також проглянути словники українських прізвищ. Там зафіксовано, де певне прізвище зустрічається. Так, наприклад, саме зі словника В. О. Горпинича «Прізвища Середньої Наддніпрянщини» (2004) я дізнався про існування прізвища «Сухомлин» у селах Млинок та Петрівка Кіровоградської області ще до того, як поїхав туди і познайомився з далекими родичами. Корисно звернутися до таких видань, як «Книга пам’яті загиблих у Великій Вітчизняній війні», «Книга пам’яті жертв Голодомору», Мартиролог репресованих. Так само кожній області присвячено окремі томи, де за алфавітним та географічним принципом міститься інформація про загиблих, зазначено дату смерті та вік.

Також нині опубліковано чимало козацьких реєстрів та збірників архівних документів, які можуть допомогти зорієнтуватися з регіоном пошуків. Видані реєстри Полтавського, Миргородського полків та інші. Списки мешканців деяких сіл нашого краю можна знайти у 3 і 4 томах багатотомного видання «Архів Коша Нової Запорозької Січі». Чимало з них доступні в Інтернеті.

— Яку генеалогічну інформацію містить Інтернет?

— Багато дослідників родоводу створюють сайти, присвячені своїм пошукам, зазвичай вони названі за прізвищем даного роду. Існують великі інтернет-форуми, де сотні людей діляться досвідом пошуку. Найвідоміші Міжнародний генеалогічний форум Geneo-Генео (http://forum.genoua.name/) та генеалогічний форум Українського геральдичного товариства (http://uht.org.ua/forum/viewforum.php?f=6). На форумах та їх тематичних розділах, присвячених історії окремих родів, можна знайти цінні вказівки на маловідомі опубліковані джерела, архівні джерела, є можливість побачити результати пошуків аматорів, спитати у них поради.

— Наскільки глибоко можна дослідити свій родовід?

— Все залежить від джерел та ваших зусиль. Наприклад, Ігор Олександрович Кочергін дослідив свій родовід до XVII ст. завдяки добрій збереженості джерел та грунтовній роботі в архівах. Особисто я знаю свій родовід на 7 поколінь, до кінця XVIII ст.

У Дніпропетровську діє Дніпровське генеалогічне товариство, яке збирається на засідання в останній четвер місяця (крім літніх) у краєзнавчому відділі Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки. Я відвідую засідання товариства з часу його утворення — з 2008 р. Поради членів товариства допомогли мені організувати пошукову роботу, а вже згаданий мною методичний посібник Т. В. Недосєкіної — укласти генеалогічні росписи власного роду.

Наприкінці 2012 року вийшов друком перший випуск альманаху нашого товариства — «Витоки». Зараз готується до друку другий випуск. У ньому не лише статті членів товариства з історії власних родів, але й огляди нових видань, де можна знайти генеалогічну інформацію та опубліковані джерела до історії родів Новомосковського повіту. На засіданнях товариства виступають з доповідями не тільки його члени, а й історики з Дніпропетровська та інших міст. Обговорюються і досвід пошуків свого коріння, і нові тенденції у генеалогії. Зокрема, на засіданні товариства у квітні цього року Катерина Борисівна Глушак розповіла про новий напрям — ДНК-генеалогію, поширену у країнах Західної Європи та США. Цей метод дозволяє виявити у світі людей, ДНК яких співпадає з вашим, визначити ступінь та достовірність спорідненості.

Незважаючи на всі складності, шукати своє коріння надзвичайно цікаво, а знаючи історію родини, ми осягаємо історію країни.

Наскільки ви знаєте свій родовід?

Ми звернулися до дніпропетровців із запитанням: «Наскільки глибоко ви знаєте свій родовід?»

Юрій Шковира, геолог:

— Знаю своїх діда і прадіда. А далі, на жаль, не знаю. Такі були часи, що вони передчасно повмирали і не дуже цікавилися в ті часи історією роду. Але, не зважаючи на скупу інформацію, я все ж намалював родове дерево для своїх дітей і онуків.

Зоя Шевцова, лікар:

— Мені відомі шість поколінь моїх предків. Свого часу я видала книжку спогадів мого діда Михайла Лояна «Таромські зошити», де він описав наш родовід. А взагалі я десять останніх років досліджую свої витоки. Тож якщо додати моїх онуків, то виходить дев’ять поколінь нашого роду.

Ігор Сахновський, пенсіонер:

— Веду пошуки з 1996 року, багато їздив Україною і ближнім зарубіжжям. Свій родовід Сахновських мені вдалося дослідити на 400 років. Виручила книга Вадима Модзалевського «Малоросійський родословник», видана понад сто років тому. Отже, я знаю своїх предків з початку ХVII століття. Таким чином, мої онуки — це вже шістнадцяте покоління в нашому роду.

Іван Тонкошкур, студент 4-го курсу історичного факультету Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара:

— Мені вдалося дослідити своїх предків по батьківській лінії до восьмого коліна. Дев’ять років займаюся цією захоплюючою роботою. Використав для дослідження родинні документи, фото, склав генеалогічні таблиці і родинне дерево.