В ногу з часом ходим разом…

А ще зовсім недавно, в дитинстві, єдиними розвагами було читання книг, заняття спортом чи музикою, а взимку − біг санчат по снігу (каталися на річці на ковзанах мабуть не всі, і не всі ходили на гурток з макраме як я). Про мобільний телефон тоді мови не йшло. Сучасні діти мало цікавляться книгами, більше – технічними новинками.

Замість вечорів за цікавою книжкою, вони проводять ночі до ранку за комп’ютером, планшетом чи цілий день розмовляють по мобільному телефону, який щодня стає менший і тонший (а реклама технічних ноу-хау наголошує на «металевій залежності»). Залежність це чи ні – сказати важко, але у чому не заперечиш науково-технічному прогресу так це у тому, що цілеспрямоване та ефективне використання новітніх досягнень науки і техніки призводить до успішнішого вирішення пріоритетних соціальних і виробничих завдань життєдіяльності суспільства. На власному досвіді знаю як чотири роки назад було важко знайти у нашому місті вільний доступ до WI-FI, а всі комп’ютерні клуби за годину користування Інтернетом вимагали чималі гроші. А тут ще і горить дипломна робота, а ресурси бібліотеки не безмежні. Що маємо тепер? Куди не поглянь – комп’ютеризація. Реферати увечері під настільною лампою вже ніхто не пише. На допомогу приходить «вірний товариш – Google». Про посиденьки і живе спілкування з однолітками взагалі мовчу, адже тепер стали модні віртуальні побачення і знайомства у соцмережах.

До чого все це я веду мову? Як звичайний користувач ресурсами Дніпропетровської Центральної бібліотеки можу сказати, що тут зараз є все, що знадобиться сучасній молоді і не тільки молоді (адже вона «для дорослих»), і чого мені раніше бракувало. Бібліотека йде в ногу з часом і може допомогти у вирішенні усіх нагальних проблем. У цьому я заздрю сучасному студентству. Тут на ІІ поверсі є чудовий Інтернет-центр, у якому можна (безкоштовно!) посидіти в Інтернеті, роздрукувати реферат або позайматися (знову таки безкоштовно!) на курсах комп’ютерної грамотності, вік не обмежений. На IV поверсі знаходиться перлина бібліотеки, її ноухау – Соціокультурний центр. Він був створений цього року в результаті реорганізації читального залу. Ні, не переймайтесь, читальний зал на ІІІ поверсі як був, так і залишився. Він став більш затишним і напрочуд інформаційно насиченим.

А от на IV поверсі велика світла зала умовно розділена на чотири секції. У першій є великий екран і проектор. Призначена вона для проведення різноманітних лекторіїв, презентацій книг, майстер-класів, тренінгів, клубів. Це так званий майданчик для зустрічі громади міста з громадськими організаціями. Тут проводить зустрічі міжнародна молодіжна громадська організація AIESEC, що об’єднує студентів та нещодавніх випускників ВНЗ із метою розвитку лідерського та професійного потенціалу молодих людей та позитивного вкладу в суспільство.

Проводять тут і заняття з підготовки до ЗНО для переселенців. Також тут є «Прес-вітальня» (новинки книг, газет та журналів). Проте, нажаль, їх можна читати тільки тут. Як почесний користувач Центру пропоную змінити це правило і дати можливість брати ці книги додому (звісно з поверненням). Думаю мене підтримають і решта відвідувачів, які вже не раз пропонували надати їм таку можливість.

У другій зоні є три комп’ютери для роботи в Інтернеті, зручні крісла та столи для роботи в Інтернеті через WI-FI з ноутбуком чи планшетом. Багато хто освоює тут можливості Android на власному смартфоні. Можна тут спілкуватися з друзями в Skype чи сканувати документи, фото тощо.

Третя зона - виставкова. Тут вже відбулася презентація виставки ілюстрацій «Illustration-2014», на якій були представлені роботи художників-ілюстраторів і дизайнерів книг з України та зарубіжжя – учасників Міжнародного фестивалю дизайну.

Четверта зона особлива, адже тут можна галасувати, стрибати і розважатися. Це ігрова зона. Тут можна пограти у рухливі ігри на платформі Xbox 360+Kinect, твістер. В якій ще бібліотеці можна таке утнути? Тільки тут. Для наймолодших тут також щось знайдеться. Ця зона буде цікава усій сім'ї. На власні очі бачила, як не менш захопливо від дітей, батьки грали на Kinect. Можливо сама туди доберусь, коли ніхто не бачитиме і спробую пограти.

Серед відвідувачів Інтернет-центру та Соціокультурного центру – багато людей старшого віку, адже не кожен з них має вдома комп’ютер чи доступ до Інтернету, а тут ще й вчать роботі на ПК, зокрема з офісним пакетом, та роботі у Всесвітній павутині.

Одного дня проводжу незалежне опитування. Запитую у відвідувачів про доцільність створення Центру та про якість надання послуг. Відповідь у всіх однакова: «так», «так, це зручно», «так, доцільно». Цікаво мені стало і те, як часто люди приходять до Центру. Дехто, хто живе або працює поряд, кожен день. Дехто чотири рази на тиждень працює у WI-FI зоні. І як комусь не дивно, серед цих людей – молодь.. Взагалі частота відвідувань у кожного опитаного різна: хтось 1-2 рази на тиждень, а хтось 3-4. Вікова група респондентів різноманітна, але кожен з них задоволений можливістю скористатися безкоштовними послугами бібліотеки, навчитися чомусь новому або дізнатися щось цікаве із світу літератури.

Що необхідно для того, щоб стати користувачем Інтернет-центру чи Соціокультурного центру? Нічого особливого: паспорт для виготовлення перепустки для використання ресурсів бібліотеки, бажання і кілька хвилин вільного часу.

Адреса бібліотеки: м.Дніпропетровськ, вул. Леніна, 23, ІІ і IV поверх.