Автопарк шахтаря з Павлограда Олександра Мозгового складає 500 машин

Тепер «модельки» продаються у кожному кіоску. Раніше було не дістати…

Практично усі нині дорослі, солідні та серйозні представники сильної статі, у дитинстві мріяли про власну колекцію масштабних моделей автомобілів. Моделі машинок були бажанішими, ніж великий торт або купа морозива. Рідкі у радянські часи екземпляри (копії відомих іноземних марок, автомобілів вітчизняних, військової або спеціальної техніки) коштували на той час недешево. Та й знайти їх у продажу було майже неможливо або діставалися вони по великому блату. Але сьогодні придбати колекційну машинку абсолютно не складно.

Незмінним лишається одне — сучасні хлопчаки так само мріють про мініатюрний транспортний засіб, що вміщується на долоні. Й це не дивно, тому що моделі дуже точно повторюють реальні машини, до найменших подробиць. Саме це відрізняє колекційні речі від звичайних іграшок.

Господарю цієї квартири — тридцять чотири. Олександр працює на шахті, весь вільний від роботи час віддає улюбленому заняттю — спілкуванню зі своєю колекцією зменшених копій усього, що рухається (масштаб 1:43) — легкових та вантажних машин, автобусів, транспортних засобів спеціального призначення — бульдозерів, сміттєвозів, пожежних, санітарних машин, поліцейських тощо. Є в його колекції й військова техніка — від знаряддя старого зразка до найсучасніших видів озброєння. Загалом 500 одиницям копій продукції вітчизняного автопрому та іноземного виробництва вже тісно на стелажах з оригінальною підсвіткою. Однак Олександр говорить, що крапку на цьому ставити не збирається, бо далеко не вичерпано бажання придбати відсутню ту чи іншу модель. А для цього треба сидіти за комп’ютером, заходити на сайти аукціонів, спілкуватися з іншими колекціонерами.

— Справді, це точні копії реальних машин, — господар відчиняє ключиком вмістилище свого автопарку, — я готовий з задоволенням продемонструвати й розповісти про те, що знаю. Історія багатьох моделей надзвичайно цікава. Буває, колекційні моделі машинок випускають обмеженою партією. Їх важко або майже неможливо знайти у продажу. Якщо ви хочете розшукати екземпляр малого тиражу, варто справді знайти сайти, присвячені колекціонуванню автомобілів й дати оголошення про пошук потрібної моделі. Знаходяться люди, котрі можуть допомогти.

Була просто іграшка. Стала раритетом.

Він обережно виймає з щільних рядів модельок зеленого кольору машинку.

— Ось цей «Жигуль» — подарунок сестри, коли мені було п’ять років.

— Дивно, машинка як нова. Дверцята й колеса — усе на місці. Взагалі дітям такого віку це не зовсім властиво й навіть не рекомендують робити такі подарунки…

— Я був, кажуть, слухняною дитиною. Бачите, зберіг. Машинку сестра привезла зі Свердловська, де навчалася в інституті. У моїх друзів такої іграшки не було. Тож вони просили дати потримати машинку в руках, я давав, хоча й без особливої охоти. Потім батьки почали мені дарувати на день народження модельки. Скоро в мене їх назбиралося 13 штук. Пам’ятаю, ми коли жили у Тбілісі, батько повів мене у магазин Воєнторгу. Так в мене там очі почали розбігатися від розмаїття іграшкових танків, машинок, літаків. Мене у ті роки не могли балувати частими подарунками, та я особливо нічого і не просив. Коли вже сам міг заробляти, дозволяв собі ті чи інші витрати, аби придбати щось нове. Зараз з нашого сімейного бюджету я спокійно можу виділяти на місяць десь 500 гривень на якісь потреби. А потреб у кожного колекціонера вистачає.

Сашина дружина Аня, вона працює екологом на шахті «Західно-Донбаська», не проти захоплення чоловіка й, судячи з усього, ставиться до цього прихильно. Інакше, мабуть, не виділена була б окрема кімната під Сашків автотранспортний парк.

— Звичайно, бувають моменти, коли побурчу трішки з приводу чергового поповнення колекції, — говорить Аня, — але до сварок не доходимо. Нехай краще цим займається, ніж чимось іншим.

З нею важко не погодитись. Та й ні на що інше у Олександра просто немає часу. На роботі іноді доводиться затримуватись, а, прийшовши додому, хочется зануритись у свою стихію, поритися в інформації українських інтернет-аукціонів.

Він сідає за комп’ютер, беручись коментувати лоти.

— Ось, наприклад, мій перший «Жигуль», той, що подарувала сестра. Модель 2107 радянського виробництва. Вона раніше коштувала близько 10 рублів, а тепер за неї просять десь три тисячі гривень. Або ось подивимось КамАЗ, за скільки він продається. Так… 210 гривень. А це міліцейський УАЗик. Продається за 5 тисяч 300 гривень. Скоріш за все, це номерна модель.

На моє прохання уточнити про номерні моделі колекціонер пояснює:

— Моделі з номерами на днищах випускали у невеликій кількості, тому вони тепер у ціні. Наприклад, недавно на інтернет-аукціоні продали номерну модель РАФа за сім з половиною тисяч доларів. Це так звана олімпійська модель (з символікою Олімпіади-80 на даху), її було випущено усього 500 екземплярів. У мене є така модель, але звичайна, не номерна, — Олександр дістає з полички красивий білий мікроавтобус. — Напевне, такими возили по столиці гостей Олімпіади.

А хто б міг подумати, що перший вітчизняний кабріолет зовсім не був даниною моді або символом розкоші? З відкритим верхом його виготовляли через те, що не вистачало у країні металу, економили на усьому. Дах робили дерев’яним або його не було зовсім.

Подарунок на день народження ? Тільки машинку!

Ніщо не зрівняється з процесом полювання колекціонера за бажаною річчю. Кількість адреналіну в крові різко зростає, коли до рук потрапляє потрібний предмет колекції. Якось у гості до Олександра завітав давній знайомий. Колекціонером він не був, але пройнявся побаченою машинерією, почув багато цікавого від господаря.

— Й треба ж такому бути: він мені каже, що десь в нього на горищі серед мотлоху завалялися дитячі іграшки. Там, мовляв, можуть бути й машинки. Сказав, якщо знайде, принесе. Приносить машинку з причепом. Дає мені, я беру, а в мене руки трясуться. Це була модель ЗІЛа-2015. А в мене якраз мрія зібрати усі ЗІЛи — бортові, самоскиди, пасажирські… Підрихтував старушенцію й зараз, як нова. Буває, міняюся. Ось за цей РАФ віддав «Волгу» й «Москвича».

Цікавлюся, чи відрізняється виготовлення колекційних авто за якістю зараз від тих, що випускалися раніше?

— Ті радянські автомобільчики, які виготовляв Саратов (ВАЗи, «Москвичі», «Волги»), були зроблені дуже здорово. Відкриваєш капот, а там мотор, відкриваєш багажник — запаска лежить, а сама машинка була на ресорах. Такі вироби із задоволенням купували навіть на Заході.

Тепер здебільшого елементів не роблять. Якщо ж моделі великого масштабу, то там більше можливостей для деталізації. У поліцейській машині, наприклад, можуть бути каска, палиця, рація — усе як насправді! Намагаюся зрозуміти, навіщо дорослому чоловікові з хорошою роботою, зарплатою й власним «справжнім» автомобілем усе це потрібно.

— Комусь цікаво малювати картини, а мені подобається це. Я отримую велике задоволення від того, що маю, як кажуть, під рукою речі, нехай зменшені їхні копії, але вони були гордістю певної епохи. От дивіться сюди: на цій поличці розташована серія «Легендарна авіація». Тут уся історія літакобудування з початку 20 віку — від біпланів, ЯКів, АНів» до МІГів, СУ, ракетоносців.

…Звичайно, коли омріяна модель ставиться на поличку, трохи заспокоюється, але через деякий час знов інтернет-аукціони, знов пошуки. Ні за які гроші Олександр не збирається продавати свою колекцію. Вона — часточка його життя. А на дні народження бажав би лиш один подарунок — машинку.