Зодчий Андріян Захаров і його «випадковий» катеринославський шедевр

Головний фасад собору в Катеринославі. Проектне креслення Ф. Санковського за матеріалами А. Захарова. 1820-і рр.

План Преображенського Собору

Андріян (Адріан) Дмитрович Захаров

Андріян Дмитрович Захаров (1761–1811) прожив доволі коротке — всього п’ятдесят років, але досить насичене життя. Він народився у Санкт-Петербурзі 8 (19) серпня 1761 р. у родині чиновника Адміралтейської колегії. У ранньому віці, коли йому не було шести років, був відданий батьком до художнього училища при петербурзькій Академії мистецтв. В Академії він учився загалом з 1767 по 1782 рр., де його вчителями були знамениті зодчі О.Ф. Кокорінов та І.Є. Старов. За успіхи в навчанні Захаров був направ-лений на стажування до Франції. У 1782–1786 рр. він займався в паризькій Академії мис-тецтв у знаменитого архітектора Ж.-Ф. Шальгрена.

У 1794 р., всього в 33 роки, Андріян Захаров отримав звання академіка петербурзької Академії мистецтв. Час творчості Захарова припав на розквіт ампіру — стилю, що поширився у Франції епохи Наполеона, що символізував потужність імперської держави, яка активно розвивалася. У Росії визнаним класиком стилю ампір став саме Захаров.

Першим «творчим майданчиком» для талановитого майстра стала Гатчина — одне з передмість Санкт-Петербурга, невелике містечко, але одна з найулюбленіших резиденцій імператорської родини. У 1799 р. указом Павла I Захарова призначили архітектором Гатчини. Зодчий залишив тут багатий спадок — павільйони «Ферма» і «Пташник», Горбатий та Левовий мости у пейзажному парку вважаються зразковими парковими спорудами цього періоду.

У травні 1805 р. Захаров був призначений «Главных адмиралтейств архитектором», тобто керівником будівельної діяльності Морського відомства Російської імперії.

Головним архітектурним шедевром Захарова вважається Адміралтейство в Санкт-Петербурзі — символ і центральна містобудівна домінанта міста. Це грандіозна будівля, яка втілила у собі ідею міцності та слави російського флоту. Вона піднялася в центрі Петербургу в 1806–1823 рр. на місці первісної будівлі, зведеної у 1727–1738 рр. за проектом архітектора І.К. Коробова. Споруда Адміралтейства складається з двох П-подібних у плані корпусів. Головний фасад складають два крила, прикрашені 12-колонними портиками і 6-колонними лоджіями. Довжина гігантського головного фасаду будівлі складає 407 метрів.

Центральним елементом захарівського Адміралтейства є ярусна башта, увінчана позолоченим шпилем, загальна висота якого — 72,5 метри. Величний шпиль, увінчаний знаменитим корабликом, існував і у попередніх спорудах Адміралтейства. Проте Захаров створив цілком оригінальну пам’ятку архітектури, яка стала визнаним шедевром європейського стилю пізнього класицизму, який називають ще стилем ампір. На шпиль Адміралтейства спрямовані основні три промені планувальної структури міста — Невський проспект, Горохова вулиця та Вознесенський проспект.

Талановитому архітекторові не довелося все життя розробляти лише проекти судноверфей. Після проектування Адміралтейства Захарова ще за життя зажив слави «живого класика». Він брав участь у масштабних містобудівних роботах у Санкт-Петербурзі: планування стрілки Васильєвського острова (1804 р.), Гребного (Галерного) порту (1806–1809 рр.). Зодчий створив також план комплексу споруд Нижегородської ярмарки (1803–1804 рр.).

Найбільш видатною культовою спорудою в творчості Захарова вважають собор св. Апостола Андрія Первозванного у м. Кронштадті — головній базі військово-морських сил посередині Фінської затоки, неподалік Санкт-Петербурга. Цей величний храм, архітектурна домінанта панорами затоки, був збудований в 1806–1817 рр. і згодом варварськи зруйнований в 1932 р.

Враховуючи талант Андріана Захарова, йому доручили розробляти типові проекти цивільних і культових споруд для всієї країни. На території України за типовими проектами Захарова побудовані масштабні ансамблі адміністративних споруд у Чернігові та Полтаві. Особливо відомий ансамбль Круглої площі в Полтаві — площу оточують триповерхові величні будівлі з масивними портиками.

Андріан Захаров також активно займався викладацькою діяльністю. З 1787 р. і до кінця життя він викладав у своїй «альма-матер», петербурзькій Академії мистецтв. Серед його учнів найбільш видатним є архітектор Авраам Іванович Мельников. Він, зокрема, відзначився у Південному краї зведенням таких пам’яток, як ансамбль Напівциркульної площі перед Потьомкінськими сходами в Одесі, кафедральні собори у м. Кишиневі (Молдова) та м. Болград Одеської області.

Яким чином придворний зодчий імператорської Росії Захаров виявився пов’язаний із історією архітектури Катеринослава? У 1787 р. Катерина II і князь Г.О. Потьомкін урочисто заклали фундамент грандіозного Преображенського собору на вершині гори (нині Соборна — Жовтнева площа). Цей «перший» собор тоді побудувати не вдалося через фінансові та інші причини.

У 1804–1805 рр. катеринославський губернатор фон Берг запропонував побудувати кафедральний собор під назвою собору Святої Великомучениці Катерини, і не на вершині гори, а на «площади съестных припасов» біля Дніпра (нині площа Дем’яна Бідного). Проект собору і кошторис виконав катеринославський міський архітектор Микола Насеткін. Проект Насеткіна розглянув у Петербурзі особисто імператор Олександр I. Цей проект, який, судячи з усього, не відзначався архітектурними визисками, імператорові не сподобався і був відхилений. Натомість Олександр I звелів, аби «план и фасад… были исправлены или переделаны здесь [в Петербурзі – М.К.], и чтобы построение здания сего произведено было в несколько лет».

Олександр I сам обрав нового архітектора катеринославського храму: «Академик Захаров, коему поручено было рассмотреть означенный план, представил вместо оного другой, им вновь прожектированный». 29 березня 1806 р. Олександр I схвалив цей проект: «Господин Император высочайше повелеть изволил план для сего здания составить здесь в Академии Художеств и вследствие того, сделанные академиком Захаровым план, фасад и профиль были представлены мною Его Величеству, и удостоены высочайшего одобрения».

Але пройшло майже тридцять років від ідеї до реалізації цього проекту у Катеринославі. Що ж було далі? Почалася російсько-турецька війна 1806–1812 рр., потім Вітчизняна війна 1812 р., через що кам’яне будівництво застопорилося у всій країні. Про будівництво собору в Катеринославі надовго забули. Пригадали про це лише в 1820-х рр. Відставний вітебський архітектор Федір Санковський виконав відновні креслення з проектів Захарова. Кафедральний храм збудували за цими кресленнями лише в 1830–1835 рр. Замість собору Святої Катерини собор побудували під назвою Преображенського, і не в нижній частині міста, а на первісно закладеному в 1787 р. місці в нагірній частині.

Преображенський собор у Катеринославі – видатна пам’ятка архітектури пізнього класицизму — ампіру першої третини XIX ст. Однокупольний будинок собору складає єдиний обсяг із дзвіницею, увінчаною шпилем. З північного-заходу і південного-сходу до основного обсягу прибудовані шестиколонні портики іонічного ордера, а з південного-заходу — двох'ярусна дзвіниця з аналогічним портиком. Висота дзвіниці катеринославського собору з хрестом складає 54 метри.

Силует Преображенського собору і особливо його шпиль повторюють у загальних рисах дві найбільш знамениті роботи Андріяна Захарова — петербурзьке Адміралтейство та Андріївський собор у м. Кронштадті. Шпиль — улюблений архітектурний мотив, своєрідний «бренд» Захарова. Спочатку він втілив його в Адміралтействі, потім в Андріївському соборі, потім тиражував, наприклад, в проекті катеринославського храму.

Відзначимо один маловідомий факт — у Преображенського собору є ряд архітектурних «двійників», також збудованих за проектами Захарова. Андріян Захаров за свою кар’єру спроектував декілька однотипних храмів. Нагадаємо, що Захаров розробляв типові фасади споруд в Російській імперії, і захарівські креслення з більшим-меншим успіхом застосовували в багатьох регіонах. Ці дві обставини спричинили те, що в катеринославського Преображенського собору існує декілька «братів-близнюків», від Санкт-Петербургу до Іжевська. Наприклад, собор Олександра Невського в м. Іжевську (Удмуртія, Росія) є практично повною копією катеринославського собору.

Оригінальні креслення катеринославського храму, виконані Захаровим, вважалися загубленими. Їх вдалося знайти лише через сто років, в 1950-х рр., в одному з ленінградських архівів. На кресленнях збереглися автографи архітектора, що напівстерлися від часу.

Цікаво, що до середини ХХ століття ім’я архітектора Преображенського собору взагалі залишалося невідомим. І тільки в 1950-і рр. вдалося встановити, що Преображенський собор — творіння А.Д. Захарова. На початку 1950-х рр. історик архітектури І.А. Бурлаков, досліджуючи архітектуру Катеринослава кінця XVIII — початку XIX ст., першим розшукав у петербурзьких архівах та опублікував дві згадки про проекти собору, зроблені «академиком Захаровым» у 1805–1806 рр., про які ми розповіли вище. Однак з 1805 р. до 1830 р., тобто, з моменту складення Захаровим проекту та побудови храму, минуло досить багато часу. І.А. Бурлаков поставив питання: «не был ли проект Захарова заменен при постройке чертежами другого зодчего». Тоді учений провів ретельне обстеження споруди в натурі, обмірювання і фотофіксацію.

Досліднику також спало на думку здійснити порівняльний аналіз архітектури Преображенського собору в Дніпропетровську й Андріївського собору в Кронштадті — головної культової споруди в творчості А. Д. Захарова. Андріївський собор у Кронштадті був побудований у 1806–1810 рр., освячений у 1817 р., і розібраний у 1932 р. В процесі дослідження виявилися багато подібних рис в архітектурі обох храмових споруд. Обидва собори — витягнутої прямокутної форми, спроектовані в загальному обсязі з дзвіницею й, найголовніше – мають аналогічну композицію й естетичний образ. Близько збіглися і розміри окремих елементів споруджень — ширина передніх і бічних портиків, внутрішній діаметр куполів, ширина середньої частини обох будинків.

Отже, з початку 1950-х рр. було доведено, що автором проекту Преображенського собору в Катеринославі є А.Д. Захаров.

Для повного переконання в авторстві А.Д. Захарова заважала відсутність оригінальних креслень проектів собору. Адже І.А. Бурлакову вдалося знайти тільки письмові згадки про авторство А.Д. Захарова в офіційних документах.

Виявляється, що проекти Захарова вдалося віднайти ще в 1960 р. Але інформація ця стала відомою зовсім нещодавно — у 1996 р., в статті М. Говденко – одного з авторів проекту реставрації собору. Мистецтвознавець А. Аль, внаслідок тривалих пошуків, знайшла в одному з ленінградських архівів креслення зі слідами стертого підпису. То були західний фасад та поперечний розріз Преображенського собору. Ленінградський професор Г. Грімм — головний експерт з життя та творчості Захарова, з яким консультувалась А. Аль, підтвердив, що манера оформлення креслень та навіть сліди підпису можуть свідчити на користь авторства А.Д. Захарова. З невідомих нам причин вся ця інформація потрапила до проекту реставрації собору, але залишилась невідомою широкій громадській думці. Ось чому в жодному виданні до кінця ХХ ст. не згадувалося про те, що захарівські креслення Преображенського собору все ж таки вціліли.

Приблизно в цей же час в одному з Центральному державному історичному архіві в Ленінграді був знайдений та ідентифікований інший комплекс креслень Преображенського собору — західний та південний фасади, план, поперечний розріз. На відміну від оригіналів Захарова, ці креслення мають чіткі підписи, що відносяться до «Соборной церкви в губернском городе Екатеринославе», і підписані відставним вітебським губернським архітектором Федором Санковським. Історик архітектури професор С. Б. Ревський вважає, що креслення Ф. Санковського є «ймовірно, відбудовними», зробленими в першій половині 1820-х рр. з оригіналів А.Д. Захарова, коли питання зведення Преображенського собору знову постало на порядку денному. С.Б. Ревський знайшов далі й треті креслення збудованого пізніше катеринославського собору. На них є дата — вересень 1825 р. і теж присутня чітка позначка, що вони відносяться до собору в Катеринославі. Аналізуючи ці креслення, історик архітектури зауважив, що вони є скоригованими кресленнями Ф. Санковського, а автором їх був П.П. Мельников, співробітник Будівельного Комітету Міністерства внутрішніх справ. Отже, маємо цілих три комплекси креслень Преображенського собору, збудованого в 1830–1835 рр. за проектом А. Д. Захарова 1805 р.

Захаров не побачив «свій» собор у Катеринославі — він уже двадцять років знаходився в могилі. Активне творче життя підірвало здоров’я, і архітектор помер у Петербурзі 27 серпня (8 вересня) 1811 р. у віці п’ятдесяти років. За іронією долі, головна споруда майстра — Адміралтейство, також була завершена будівництвом у 1823 р., набагато пізніше його смерті. Смерть Андріана Захарова стала тяжкою втратою для Академії мистецтв. У звіті за 1811 р. із сумом зазначалося: «Академия в сем году лишилась сочлена своего, профессора архитектуры, статского советника Захарова, каковая потеря по сведениям и дарованиям его весьма для Академии чувствительна. Опыты талантов его и правильного вкуса в строении достаточно представить может и одно ныне строящееся здание Адмиралтейства, отличающееся великолепием и красотою».

Петербурзький академік архітектури Андріян Захаров випадково, з легкої руки Олександра I, став архітектором соборного храму в місті на Дніпрі. Катеринослав отримав одну з своїх кращих будівель, домінанту і духовний міський символ. Зараз собор — пам’ятник архітектури національного значення.