Вулиця Московська, 3: стіна на пам'ять

Цей будинок хотіли зруйнувати ще у 1914 році, але якось не склалося, і знесли його тільки в 2007. Щоправда, згідно з нинішніми віяннями розібрали не повністю, залишивши «на пам'ять» городянам шматок стіни, вставлений в абсолютно нову і «блискучу» будівлю.


Перші три будівлі на цій великій земельній ділянці, що займала територію сучасних будинків по вулиці Московській 1, 3, 5, вказані вже на плані міста 1793 р. В подальшому її вдале розташування на розі Проспекту та головної торгової площі міста стало причиною швидкого будівництва цілого комплексу одно-двоповерхових кам'яних будинків. У 1840-1850-х рр.. будується і герой нашої розповіді - великий кам'яний двоповерховий будинок з просторим підвалом.

Побудований він був цілком як на свій час — з першим поверхом, вирішеним у вигляді високого рустованого цоколя, поруч пілястр в центральній частині і спираючийся на них широкий фронтон. На пізніших панорамах міста будинок виглядає настільки монументально, що досить довго вважався багатою садибою, яка випадково затерлась до торгових рядів. Сучасні дослідження, однак, показали, що це припущення було безпідставним. У старому Катеринославі точно так само, як і в сучасному Дніпропетровську, цінували землю в центрі міста, і, незважаючи на весь свій представницький зовнішній вигляд, будинок відпочатку будувався як прибутковий з трьома магазинами на першому і великої квартирою на другому поверсі.

Якщо призначення будинку встановити все ж таки вдалось, то власники його залишаються досі невідомими. Навіть на 1890-і рр.. можна назвати цілих чотири прізвища його потенційних господарів: Г.А. Дерягін, Д.В. Пчолкін, А.І. Ейхе, Х.-Ф.Я. Сандомирський. На рубежі століть його власником ненадовго стає катеринославський 2-ї гільдії купець Б. Шишман. За купчої, укладеної 13 листопада 1900 року, Шишман продав будинок і прилеглу до нього частину земельної ділянки (приблизно 26х29 м) Катеринославському комерційному банку.

Вже в 1901 р. банк почав капітальну перебудову придбаної будівлі. Було повністю перероблено головний фасад, який став значно пишнішим за рахунок розкішного ліплення, але втратив класичні пропорції і силует. До лівої частини будівлі на місці старого входу і проїзду в двір було зроблено прибудову для вестибюля і парадних сходів. Не менш значними були і внутрішні зміни. На першому поверсі з'явилися операційний зал і невелика сейфова кімната з вогнетривкими перекриттями. Другий поверх був розділений на кабінети.

21 червня 1901 року Катеринославський комерційний банк припинив виплати, і була почата процедура оголошення його банкрутом. До цього моменту його будинок на Московській ще не було повністю завершено.

У грудні 1901 р. в ході обговорення клопотання Ради Катеринославської міської громадської бібліотеки про необхідність будівництва спеціального бібліотечної будівлі Міська Дума доручає міському голові О. Толстікову придбати будинок Комерційного банку. Ліквідаційна комісія у справах банку пішла назустріч міській владі та по купчій, затвердженій 6 листопада 1902 р., продала будинок. Саме бібліотека в 1903 р. завершила розпочату банком реконструкцію. Колишній операційний зал і прилеглі до нього кабінети були перетворені на читальний зал і книгосховище. Другий поверх займала квартира директора і службові приміщення. Книгосховище займало і частину підвалу. Тут же знаходилась невелика крамниця, що здавалась в оренду.

На початку 1913 р. Міська Управа внесла пропозицію про переведення до будинку на Московській Міського банку і переміщенні бібліотеки на Успенську площу. Протягом року ці плани були дещо відкореговані. У березні 1914 р. Міська Дума прийняла рішення про будівництво по Московській, 3 нового 4-поверхового будинку з магазинами і конторою Міського банку. Проект будівлі був виконаний вже до середини року, але після початку війни його будівництво було заборонено міністерством фінансів.

Бібліотека більш-менш благополучно пережила на Московській обидві війни і подальший період військового комунізму, і навіть неп. Вона покинула будівлю тільки в 1927 р. Природно, що будинок в центрі не залишився порожнім. Тут працювали бюро контролю переказів управління зв'язку та корпункт газети «Ізвєстія». Наприкінці 1941 р. окупаційна влада розмістила тут житловий відділ Міської управи. Міськжитлоуправління працювало тут і після визволення міста.

У лютому 1949 р. будівля була передана створеній в 1947 р. міський публічній бібліотеці (та міська бібліотека, яка займала його на початку ХХ ст., до цього часу вже давно стала обласною), яка пропрацювала тут понад 50 років. Потім були роки запустіння і, нарешті, розпочато реконструкцію, в результаті якої одна з найстаріших будівель міста просто зникла. А вся його розказана вище історія це вже, швидше, історія місця, на якому будівля ще недавно стояла.

Валентин СТАРОСТІН,
начальник інформаційного центру МГО «Інститут Україніки»