Історична довідка про Жовтневий район м. Дніпропетровська

В серпні 1935 року Дніпропетровський обком КП(б) У та облвиконком приймають рішення про створення у м. Дніпропетровську Жовтневого району за рахунок розукрупнення Кіровського та Красногвардійського районів. 15 березня 1936 року це рішення затверджується Президією Центрального Виконавчого Комітету УСРР.

ПОСТАНОВА

Президії Центрального Виконавчого Комітету УСРР
Про утворення Жовтневої міської районної Ради
в м. Дніпропетровську

 Щоб ще більше наблизити роботу Рад до виборців, ширше залучити маси трудящих до практичного здійснення завдань соціалістичного будівництва, сприяти максимальному розвиткові їх творчої ініціативи і самодіяльності, поліпшити керування комунальним господарством і обслуговування культурно-побутових потреб трудящих міста Дніпропетровська, Президія Центрального Виконавчого Комітету постановляє:

 1. Затвердити постанову Дніпропетровського облвиконкому про утворення в місті Дніпропетровську Жовтневої міської районної Ради за рахунок розукрупнення територій Кіровської і Червоногвардійської міських районних рад.

 2. Здійснення цієї постанови покласти на Дніпропетровський облвиконком.

 м. Київ, 15 березня 1936 року.

Голова Центрального Виконавчого Комітету УСРР
Г. Петровський. 
Секретар Центрального Виконавчого Комітету УСРР
Ю. Войцехівський.

 Новостворений район зайняв територію нагірної частини міста, де розміщувалось:

•  9 вищих учбових закладів (держуніверситет, гірничий інститут, інститут інженерів залізничного транспорту, хіміко-технологічний інститут, металургійний інститут, медичний інститут, будівельний інститут, сільськогосподарський інститут, фармацевтичний інститут);
•  6 науково-дослідних інститутів (чорної металургії, трубний, інститут епідеміології, мікробіології та гігієни, проектно-дослідний інститут залізничного транспорту, проектний інститут “Дніпрогіпрошахт”, інститут зернового господарства);
•  3 технікуми (зварювальний, будівельний, фізичної культури);
•  3 училища (художньо, театральне, музичне);
•  23 школи;
•  4 підприємства легкої промисловості (швейна фабрика ім. Володарського, 9-а взуттєва фабрика, швейна фабрика № 2 ім. Хатаєвича, хлібозавод № 5);
•  20 артілей (“Точний механік”, “Культура”, “Червоний коваль”, “Спартак”, “Харчовик” та інші).

На території новоствореного району функціонувало також чимало закладів культури:  історичний музей ім. О. Поля (з 1940 року ім. Д.І. Яворницького), художній музей ім. Бродського, музей революції, музей атеїзму обласна філармонія, Будинок вчених,  центральний парк культури ім. Т.Г. Шевченка.

Справжнім центром фізичного загартування та відпочинку трудящих був стадіон “Динамо” на вул. Дзержинського, що на той час представляв одну з найбільших спортивних споруд міста. Саме тут 27 вересня 1936 року відбувся тридцятитисячний мітинг солідарності трудящих області з іспанським народом, який боровся з фашизмом.

Нелегкі випробування випали на долю трудящих Жовтневого району в роки Великої Вітчизняної війни. Не здригнутись, вистояти, перемогти! - це гасло стало крилатим з перших днів фашистської навали.

Уже 30 липня 1941 р. у Федосіївських казармах почало діяти Дніпропетровське артилерійське училище, курсантами якого стали студенти вищих учбових закладів. В серпні цього ж року курсанти разом з іншими військовими частинами мужньо захищали місто від фашистських загарбників.

В районі провадиться велика організаційна робота по мобілізації громадян на відсіч ворогові. Так, за постановою бюро Жовтневого райкому КП(б)У було створено загін народного ополчення, члени якого навчалися військовій справі, а невдовзі виступили на захист міста.

В серпні 1941-го створюється партизанський загін з 23 чоловік під командуванням Шахновича, котрий згодом воював у Новомосковському лісі.

На території окупованого міста багато мешканців району вели непримиренну боротьбу з гітлерівцями. Ось лише два факти. На квартирах

Е.М. Кравченка (вул. Володарського, 47, кв.4) і Г. Н. Шепетька (вул. Базарна, 52) на свої засідання збиралися члени підпільної організації, якою керував

В.Соловченко. Чималої шкоди завдали фашистам народні месники. А підпільна група медпрацівників міжрайонної лікарні  ім. Мечнікова, котру очолював

М. Бережний, врятувала багатьох громадян міста від вивезення в Німеччину.

Водночас справжні зразки героїзму продемонстрували тисячі жителів району, що воювали на фронтах Великої Вітчизняної.

 У жовтні 1943 року радянські війська 39-ї гвардійської дивізії форсували Дніпро біля селища Лоцмансько-Кам'янка, захопили плацдарм і 25 жовтня того ж року визволили район від німецько-фашистських загарбників.

Наслідки війни для району були жахливими. Спалено та зруйновано зовсім або частково: ДГУ, ДХТІ, ДМІ, ДІІТ, фармацевтичний, сільськогосподарський інститути, 18 шкіл, 18 лікувальних закладів, 115 великих будинків, музей революції, художній музей, хлібозавод № 5, цегляний завод № 17, взуттєву фабрику, 26 малих та середніх артілей і підприємств. До Німеччини в неволю багато вивезено мешканців району, а також історичних та художніх цінностей. Зі 132 тисяч чоловік, що проживали до війни в районі, опісля визволення міста від гітлерівців лишилося всього 23 тисячі. Загальні збитки заподіяні Жовтневому району становили 600 мільйонів 528 тисяч карбованців.

Відразу після визволення від ворога району, розпочалася його активна розбудова. Люди трудилися самовіддано, вдень і вночі. Про масштаби робіт красномовно засвідчують такі факти. До кінця 1943 року у Жовтневому районі працювали 42 підприємства, в тому числі 14 артілей, свої двері відкрили 11 шкіл, де навчалося 3 тисячі дітей, 7 дитсадків, 5 ясел, 2 поліклініки, 1 дитяча консультація, міжрайонні лікарні, 2 цехи швейної фабрики ім. Володарського, а завод “Мясомолмаш” почав виготовляти посуд для населення. Наприкінці 1945 року почали працювати відбудовані взуттєва фабрика та міжрайонна лікарня. Остання стала учбовою базою медичного інституту.

З 1947 року запрацював завод шахтної автоматики. Він забезпечував вугільні шахти і збагачувальні фабрики засобами автоматики. До 1950 року в районі було відбудовано в основному все, що зазнало руйнації в роки війни.

ЕТАПИ ТВОРЕННЯ

1951-1960 р.р.

Територія району складала 7960 гектарів. Кількість мешканців становила 178 тисяч чоловік. Стали до ладу і почали працювати на повну потужність підприємства, підпорядковані Раднаргоспові: завод пресів, шахтної автоматики, експериментальний, «Дніпроенерго», «Будівельник», винний, 9-а взуттєва фабрика, швейна фабрика ім. Володарського, «Будинок моделей». Підприємства союзного та республіканського підпорядкування: біофабрика, промкомбінат «Динамо», завод металовиробів, учбово-виробниче підприємство № 1 УТОС, авторемонтний завод, будівельних деталей.

Нарощували потужності і підприємства міського підпорядкування, зокрема, заводи: електромеханічних деталей, лісопильний, сільськогосподарських деталей, райкомбінат, фабрики - «Універсал», «Україна», «Дніпромеблі», «Правда» та ін.

В районі функціонувало 10 вищих учбових закладів, 7 науково-дослідних інститутів, 8 технікумів, 4 училища.

1961-1970 р.р.

Рішенням виконкому Дніпропетровської міської Ради депутатів трудящих № 914 від 6 жовтня 1960 року Жовтневому району встановлено кордони з Кіровським та Красногвардійським районами - по річці Дніпро, включаючи острів Комсомольський та вулиці Московська, Короленка, Чкалова, К. Лібкнехта, Дніпропетровська до лінії міста.

На квітень 1966 року на території району діяло: 26 промислових підприємств, 28 будівельних організацій, 8 інститутів, 6 науково-дослідних інститутів, 12 технікумів, 9 професійних училищ, 27 шкіл.

За короткий період в районі споруджено Будинок піонерів по вулиці Юних ленінців, середню школу № 119, дитячі комбінати № 205 та № 206, прокладено шосе по мосту через Дніпро.

Серед інших пам'ятних подій - урочисте відкриття Монумента Вічної Слави воїнам, партизанам та підпільникам Дніпропетровщини, котрі загинули в роки Великої Вітчизняної війни, а також відкриття Планетарію та готелю «Дніпропетровськ» на 650 місць.

В 1966-68 роках два вузи, що на території району - Дніпропетровський медичний інститут і держуніверситет - нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора. Так було відзначено плідну працю вчених та викладачів по підготовці висококваліфікованих спеціалістів для держави.

1971-1980 р.р.

13 квітня 1973 р. вийшов Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення у м. Дніпропетровську Бабушкінського району за рахунок територій Жовтневого, Кіровського та Красногвардійського районів». Опісля часткового розукрупнення в районі працюють 8 вищих учбових закладів, 17 технікумів і профтехучилищ, 30 шкіл, 22 науково-дослідних підприємства, 16 промислових підприємств, 120 підприємств побутового обслуговування, 4 лікарні на 850 ліжок, обласна лікарня ім. Мечнікова, 2 диспансери, 10 поліклінік, 1 лікарняний та 10 фельдшерських здоровпунктів, 50 клубів та творчих об'єднань, 50 спортивних залів та ін.

Як і раніше, набирають темпів будівельні роботи. Так, у визначені строки споруджено і здано до експлуатації: фабрику «Головні убори», учбові корпуси ДДУ на пр. Гагаріна, сільгоспінституту, районний учбово-виробничий комбінат трудового навчання, три середні школи, 9 дитячих комбінатів, поліклініку 19 міськлікарні, п'яту дитячу поліклініку, аптеку, санепідстанцію, музей Комсомольської Слави, діораму «Битва за Дніпро», кінотеатр «Салют», кінолекторій у парку ім. Т.Г.Шевченка, районний будинок піонерів, дві бібліотеки, дитячу музичну школу. Реконструйовано історичний музей ім. Д. І. Яворницького, Т. Г. Шевченка.

Широко відкрили двері для трудящих району та гостей ресторан «Маяк», 10 підприємств громадського харчування, 17 магазинів. А неабиякою гордістю району стали: один з кращих у Європі і важкоатлетичний комплекс при інституті фізкультури та кращий на Україні спортивний комплекс з двома плавальними басейнами при держуніверситеті.

Не забувають в районі віддати данину шани видатним людям. Увічнено пам’ять Героя Радянського Союзу О. Матросова, академіків О. Г. Чекмарьова, М. А. Задонцева, професора М. Г. Ємельянченко. Окрім цього відкрито пам'ятний знак 17-ї повітряної армії, реконструйовано меморіал у Севастопольському парку.

1981-1990 р.р.

Протягом цього періоду в районі здійснюється реконструкція та оновлення виробничих потужностей. Плідно працюють в цьому напрямку колективи заводу шахтної автоматики, підприємства тресту «Дніпростальконструкція». В стислі строки механізовано і автоматизовано 5 цехів, 13 поточних ліній, впроваджено 9 роботів і маніпуляторів, модернізовано 250 і замінено 500 одиниць застарілого устаткування. На підприємствах впроваджено у виробництво більше 12 тисяч раціоналізаторських пропозицій, що дало можливість зекономити 16 мільйонів карбованців.

З кожним роком в районі зростає кількість нових видів виробів, фасонів, моделей, товарів з індексом «Новинка», особливо модних, котрі продаються за договірними цінами.

А ось ще один цікавий факт. У 1987 році завод медичного устаткування в порядку експерименту першим перейшов на новий господарчий розрахунок, самоокупність та самофінансування. Вітри перемін торкнулися і шкіл району: розпочався перехід на навчання дітей з 6-річного віку, впроваджується комп'ютеризація в класах, в усіх школах вводиться курс «Основи інформатики».

Плідно працювали вчені держуніверситету та Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту. Перші розробили метод порошкової металургії для тракторного виробництва, котрий почали впроваджувати на Південному машинобудівному та комбайновому заводах, другі - технологію синтезу нового високоефективного азотного добрива аксамиду.

Пам'ятним лишився 1984-й рік для студентів та викладачів сільськогосподарського інституту. За високі показники в підготовці кадрів та 50-річчя діяльності вищий учбовий заклад нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Ширився кооперативний рух. У 1980 році в районі було зареєстровано 165 кооперативів, 54 малих підприємства, 426 чоловік були зайняті індивідуальною трудовою діяльністю.

Не припинялися будівельні роботи. І як результат, на карті району з'явився новий мікрорайон Сокіл, а на житловому масиві «Перемога» виріс перший у місті 28-поверховий будинок. Прикрасили район Будинок природи, «Акваріум», готель «Рассвет», кафе «Вогні цирку», фірменні магазини «Оріль» та «Бон-жур» взуттєвого об'єднання та фабрики ім. Володарського. Дарунок отримала і молодь, для котрої було завершено капітальний ремонт Палацу студентів.

1991-1995 р.р.

Кількість кооперативів та малих підприємств всіх форм власності зросла до 3159, з яких 2510-комерційні структури.

В умовах незалежності нашої держави провадиться значна робота по створенню учбових закладів нового типу: відкрито дві школи-ліцея №№ 79 та 100, дві школи-гімназії №№ 66 та 130, міську фізично-математичну школу № 111, авторську школу №28, надано статус українських школам №№ 107, 108, 145. Шість шкіл провели набір хлопчиків та дівчаток у перші українські класи.

Паралельно в районі вирішуються питання будівництва, благоустрою. Так, на житловому масиві Сокіл споруджено школу, здано до експлуатації дитячий комбінат. Красивішими стали після капітального ремонту Набережна ім. Леніна, проспект Гагаріна, проспект Героїв, вулиця Холмогорська.

Ціла низка актуальних питань була в центрі уваги виконкому районної Ради у 1995 році. Серед них:

• соціальний захист населення (матеріальна допомога, допомога продуктами, безкоштовне харчування, оздоровлення дітей та ін.);
• спорудження об'єктів соціального призначення (зокрема, введено в дію хірургічний комплекс лікарні ім. Мечнікова);
• будівництво онкологічного диспансеру та гуртожитку на вул. Космічній;
• ремонт шкіл, дитячих дошкільних закладів;
• благоустрій району;
• розвиток культури і спорту;
• на житловому масиві «Перемога» відкрито філіал відділу соціального захисту населення та підвідділ міліції;
• газифіковано селище Лоц-Кам'янка, споруджено перехідний міст на косі Мандриківської затоки;
• відкрито пам'ятники Д.І.Яворницькому, працівникам міліції, що загинули при виконанні службових обов'язків. Належним чином вшановується пам'ять учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, медиків, що проявили зразки героїзму на території окупованого фашистами міста.

1995 –2001 р.р.

- студентською молоддю району зроблено посильний внесок у спорудженні першої черги Дніпропетровського метрополітену;

- почав працювати магазин «Турбота» для одиноких малозабезпечених громадян;

- споруджено перехідний міст на Мандриківській косі;

- відкрито пам’ятник будівельникам Набережної;

- встановлено 5 меморіальних плит з прізвищами померлих ветеранів Великої Вітчизняної війни (на Октябрській площі);

- відкрито реабілітаційний центр для пенсіонерів;

- закладено храм Миколи Святителя на Монастирському острові;

- відкрито центр аерокосмічної освіти молоді України;

- відкрито дитячу музичну філармонію при Палаці дітей та юнацтва;

- на честь 53-ї річниці визволення Дніпропетровська від німецько-фашистських загарбників закладено гай на ж\м “Перемога”;

- відкрито новий сільськогосподарський ринок на ж\м “Перемога”;

- повністю переобладнано систему теплопостачання і опалення на ж\м “Перемога”;

- відкрито новий тепло розподільний пункт на ж\м “Перемога” (Бульвар Слави, 4).

IX ЗНАЮТЬ, IX ПАМ'ЯТАЮТЬ,
або Хто стояв біля керма районної влади

Першим очолював Жовтневий райвиконком м. Дніпропетровська Яків Якович АМБРОСІЄНКО (період роботи 1951-1960 р.р.) - заслужений працівник служби побуту, учасник Великої Вітчизняної війни. Мешкає у Дніпропетровську.

В окремі періоди головами Жовтневого райвиконкому були:

1965 - 1969 р.р. - Григорій Григорович ГАПОНЕНКО;
1969 - 1973 р.р. - Ілля Селіверстович КУНИЦЬКИЙ;
1973 - 1977 р.р. - Анатолій Петрович ВОЛОВИК;
1977 - 1982 р.р. - Валентин Федорович ЛИТВЕКОВ;
1982 - 1983 р.р. - Євген Максимович ЛОГІНОВ;
1983 - 1985 р.р. - Борис Іванович ХОЛОД;
1985 - 1987 р.р. - Геннадій Олексійович БЕЗЧАСНИЙ;
1987 - 1990 р.р. - Віталій Григорович ЖМУРЕНКО;
1990 - 1991 р.р. - Петро Михайлович ТРОХИМЕНКО;
1991 - 1994 р.р. - Юрій Іванович ПІНЯЄВ.
1994 -2001р.р. - Сергій Анатолійович БИЧКОВ.

З 2001 р. і по сьогоднішній день головою Жовтневої районної ради обрана Вікторія Федорівна ЛУКАШОВА.

Всі, хто стояв біля керма влади, зробили посильний внесок в економічний та соціальний розвиток Жовтневого району. Так, керівниками, депутатами виконано величезні обсяги робіт по реконструкції парків, музеїв, будівництву житлових масивів Сокіл, Перемога, середніх шкіл №№ 130, 140, 145, міського пологового будинку № 2, музичного училища, кінотеатру "Салют", відбудові Преображенського собору, встановленню пам’ятників, благоустрою території району та ін.

Плідна праця трудівників була свого часу гідно відзначена: Жовтневий район нагороджувався Перехідним Червоним прапором ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС та ЦК ВЛКСМ, а за оригінальну забудову нового житлового масиву "Перемога" група зодчих стала лауреатами Державної премії СРСР.

2003 р.