Мерефо-Херсонський міст

21 грудня 1932 р. – у м. Дніпропетровську відкрито Мерефо-Херсонський міст (№ 4) через Дніпро.

Мерефо-Херсонський міст через Дніпро починали будувати в Катеринославі, а завершили в Дніпропетровську. Це другий за часом спорудження міст у межах сучасного мегаполіса. Залізобетонне мереживо Мерефо-Херсонського мосту, як наочний символ індустріалізації першої половини XX століття в житті міста та регіону.

Кілька сот років тому, коли не було ще ні залізниць, ані автомобілів, єдиним засобом сполучення двох берегів Дніпра в районі сучасного Дніпропетровська був старовинний козацький перевіз. Колись цей перевіз розташовувався навпроти Нового Кодака, зараз по його лінії проходить Кайдацький міст. Єпископ Феодосій Макаревський повідомляв, що за наказом Запорозького Коша на лівому березі Дніпра була влаштована особлива перевізна команда з суворим наказом – «усім подорожнім полегшувати переїзд через Дніпро».

Перші сто років історії Катеринослава мешканці міста також не мали постійних мостів. Переправа з лівого берега на правий здійснювалася шляхом так званого наплавного або «живого мосту». А перший стаціонарний міст з'явився в Катеринославі тільки 18 травня 1884 р. Був цей міст незвичайним - грандіозна металева споруда довжиною 645 сажнів (1376 м) між обома кінцями. Крім того, міст був двоярусним - на нижньому проходили поїзди, а верхній був пристосований для гужового та автомобільного руху.

Пройшло ще декілька десятків років. Швидко зростав Катеринослав й одного мосту для інтенсивного сполучення було вже замало. До того ж, існуючий міст знаходився в західному секторі міста, у той час, коли епіцентром життя були квартали низинної частини близько сучасного ЦУМа.

Ще перед революцією 1917 р. було ухвалене рішення побудувати в межах Катеринослава ще один залізничний міст. Проект його розробили й розпочали будівництво у 1912 - 1914 рр. Встигли встановити 22 опори металевого моста, який спроектував академік Г.П. Передерій. На заваді подальшому будівництву мосту стала Перша Світова війна. Після неї розпочалася довга черга революційних трансформацій, і така велика справа, як будівництво залізобетонного мосту, була відкладена у «довгий ящик». Незважаючи на те, що до 1916 р. всі опори мосту були встановлені, виготовлення й установку прольотних споруд так і не встигли зробити. Вдруге рішення про будівництво мосту, використовуючи здобутки попередників, ухвалили тільки у 1929 р. Тоді знадобилося з'єднати з лівобережжям нещодавно відкриту для руху залізничну ділянку Лоцманська - Апостолове. Був проведений всесоюзний конкурс на будівництво мосту. Будували міст для Мерефо-Херсонської залізниці (звідси і назва). Другий раз до будівництва раніше законсервованого мосту приступили в 1930 р. та за іншим проектом. Автором нового проекту моста став М. М. Колоколов. Він запропонував вперше в історії мостобудування застосувати монолітний залізобетон. Головним інженером будівництва був М. О. Кісня, відомий інженер, нагороджений орденом Червоної Зірки за досягнення в технічному керівництві спорудженням залізничних мостів. При будівництві використали опори, поставлені напередодні Першої Світової війни і революції. Як і всі основні об'єкти того часу, будували міст надшвидкими «ударними» темпами. Перед робітниками було поставлене завдання здати міст достроково. Тому 35 залізобетонних арок і обидва металеві прольоти по 52 метра кожний спорудили усього за сім місяців.

24 жовтня 1932 р. у 15:30 був покладений останній кубометр бетону. Роботи з будівництва й випробування мосту продовжувалися всього рік і чотири місяці. Дійсно унікальний міст через Дніпро був зданий в експлуатацію 21 грудня 1932 р. Його загальна довжина склала 1610 метрів (ширина Дніпра в цьому місці - 1250 метрів). Одночасно завершили прокладку спеціального тунелю в Тунельній балці (звідси походить її назва) і підвели нові залізничні колії.

Історія Мерефо-Херсонського мосту ще чекає на детальне вивчення. Можна згадати кілька фактів, невідомих широкій громадськості. Наприклад, ту обставину, що і спочатку, і після революції Мерефо-Херсонський міст планувався двоярусним, «двоповерховим», як і єдиний на той час катеринославський «Старий міст» 1884 року. Але в процесі будівництва параметри були сутгєво змінені. Надамо слово головному проектувальнику мосту 1920-х рр. М. Колоколову: «Тоді новий перехід р. Дніпра був намічений в 5 кілометрах нижче існуючого мосту Катерининської залізниці. Міст був запроектований металевим. У межах головного русла він намічався двох'ярусним, з розташуванням залізничного руху у верхньому ярусі, а міського (з габаритом лише для двох трамвайних вагонів і пішохідних доріжок) - у нижньому ярусі».

У 1929-1930 рр. інститут Гіпротранс провів спеціальні дослідження, й визнав недоцільним будувати ще один двох'ярусний міст в Дніпропетровську. Рівень води у Дніпрі із завершенням Дніпрогесу суттєво підвищився, а це значило, що треба робити «міський ярус» для автогужового транспорту над залізничним, що сильно утруднило б з'їзди, особливо з боку парку Шевченка. Ці та інші чинники вплинули на рішення збудувати Мерефо-Херсонський міст саме в тому вигляді, в якому ми його знаємо зараз.

Під час Великої Вітчизняної війни Мерефо-Херсонський міст зазнав суттєвих руйнувань. Проект відновлення мосту розробив колектив інституту «Дніпродіпротранс» під керівництвом Е. Г Тетерука. Відновлення мосту коштувало близько 50 млн. карбованців і 30000 кубометрів високоякісного бетону. За удосконалювання технології будівництва Мерефо-Херсонського мосту Н. М. Молоканов одержав Сталінську премію.

Цікаво, що після Великої Вітчизняної війни міст відновили зі значними змінами зовнішнього вигляду. Проте на цей раз обриси споруди тільки покращилися - прибрали два металевих прольоти, що загалом зробило силует мосту більш гармонійним і легким. Цим самим вигляд мосту був максимально наближений до авторського замислу. Адже сам головний архітектор М. М. Колоколов ще у 1932 р. визнавав наявність двох металевих прольотів вимушеною мірою: «присутність двох металевих прольотів у величезному залізобетонному мості зовні не особливо приємна».

Мерефо-Херсонський міст серйозно поліпшив стан залізничного сполучення по обох берегах Дніпра. Колись він був другим - зараз один із п’яти мостів в межах Дніпропетровська. Мерефо-Херсонський міст став візуально й історично значимим символом і визначною пам'яткою «столиці Придніпров'я», що поєднує в собі художню виразність та унікальні технічні якості. Головне достоїнство цієї унікальної споруди - залізобетонний гігант залишає враження легкого мережива, простягнутого над Дніпром. Легке мереживо моста, його аркові залізобетонні прольоти «легкої і сміливої конструкції», що відбиваються у воді над Дніпром, завершили чудову дніпровську панораму і зробили міст одним із самих пізнаваних символів Дніпропетровська. Це пам'ятник інженерної архітектури національного значення.

Максим КАВУН

За матеріалами "Моє Придніпров'я", Дніпропетровськ, 2006